Звільнення з військової служби за сімейними обставинами: судова практика

Стаття Сергія Бондаренка, адвоката, керівника практики військового права адвокатського об’єднання Investment Lawyer Group для видання “Юридична газета”.

Питання звільнення з військової служби за сімейними обставинами залишається одним із найбільш чутливих у період воєнного стану. З одного боку — це потреби оборони держави та обмеження, які закономірно посилюються в умовах війни. З іншого — реальні життєві обставини військовослужбовців, які потребують їхньої присутності в родині: догляд за дітьми, хворими родичами чи інші складні ситуації.

Попри те, що законодавство передбачає перелік підстав для звільнення за сімейними обставинами, на практиці реалізація цього права часто стикається з труднощами. Відмови командування, різне тлумачення норм, формальний підхід до оцінки доказів — усе це змушує військовослужбовців звертатися до суду.

Судова практика у таких справах поступово формує підходи до балансу між інтересами служби та правами людини. Вона відповідає на ключові питання: які саме обставини вважаються достатніми для звільнення, які докази є належними та чи може суд втручатися у дискрецію військового командування.

Як сьогодні суди оцінюють підстави для звільнення зі служби за сімейними обставинами та на що варто звернути увагу військовослужбовцям розглянемо детальніше.

Проблеми при звільненні

Підстави для звільнення з військової служби за сімейними обставинами визначені Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Найпроблемнішими на практиці є такі підстави звільнення, як догляд за батьками (своїми чи дружини) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи та догляд за родичом другого ступеня спорідненості із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи.

Найпоширеніші проблеми, які військовослужбовці мають під час звільнення, полягають у відсутності можливості отримати від ТЦК та СП Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця, який є обов’язковим документом для звільнення, та доведенні факту відсутності інших родичів, які можуть здійснювати догляд за особою з інвалідністю.

Необхідні документи

Згідно пункту 223 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10 грудня 2008 року, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

У рапортах, зокрема, зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві ЗСУ за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) ТЦК та СП, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Додатком 19 до Інструкції №170, затвердженої Наказом Міністерства оборони України №170, визначено також перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Зокрема, відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції №170, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною 12 статті 26 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу», серед іншого подається вже згаданий Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за родичом із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи. Документ повинен бути затверджений керівником ТЦК та СП.

Перед цим, згідно абзацу 17 пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23 лютого 2022 року, районні ТЦК та СП, за зверненням командира військової частини або за заявою родичів (за наявності підстав), перевіряють сімейний стан військовослужбовця.

Судова практика 

Однак існують непоодинокі випадки, коли особи з інвалідністю самостійно звертаються до ТЦК та СП з клопотанням у складенні Акту обстеження сімейного стану військовослужбовця та отримують відмови у його видачі.

Суди у таких випадках переважно стають на бік заявників та зобов’язують ТЦК та СП усе ж таки підготувати та скласти відповідний Акт.

Для прикладу, Чернівецький окружний адміністративний суд своїм рішенням у справі №600/5702/25-а зобов’язав ТЦК та СП перевірити сімейні обставини військовослужбовця, батько якого має інвалідність, та підготувати й скласти Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця.

У даному випадку до суду звернувся батько військовослужбовця, призваного на військову службу під час мобілізації. Батько має І групу інвалідності, тому подав до ТЦК та СП заяву із проханням провести обстеження сімейного стану сина та скласти відповідний акт. Однак ТЦК та СП відмовив у проведенні перевірки.

Зрештою, суд визнав бездіяльність ТЦК та СП протиправною та зобов’язав його провести обстеження сімейного стану військовослужбовця та скласти відповідний Акт.

Подібна ситуація склалася у справі №140/2166/25, коли Волинський окружний адміністративний суд своїм Рішенням від 23 червня 2025 року задовольнив позов, визнав бездіяльність ТЦК та СП неправомірною та зобов’язав провести обстеження сімейного стану військовослужбовця та скласти відповідний Акт.

За обставинами цієї справи до ТЦК та СП звернулась жінка з інвалідністю ІІ групи із заявою про проведення обстеження сімейного стану військовослужбовця, котрий доводиться їй зятем. ТЦК та СП у проведенні обстеження та видачі Акту відмовив, мотивуючи це наявністю у заявниці інших членів сім’ї першого ступеня спорідненості, а саме доньки та сина.

Суд вказав на перевищення повноважень з боку ТЦК та СП і зазначив, що центр відіграє допоміжну роль і не уповноважений здійснювати переоцінку документів. Суд також дійшов до висновку, що повноваження ТЦК та СП не є дискреційними, а тому, у разі отримання звернення командира військової частини або родичів щодо перевірки сімейного стану військовослужбовця, він зобов`язаний здійснити таку перевірку та скласти відповідний Акт обстеження.

Натомість Закарпатський окружний адміністративний суд своїм Рішенням від 7 серпня 2025 року у справі №260/3485/25 у задоволенні позову відмовив, оскільки із клопотанням підготувати та скласти Акт обстеження звернувся адвокат шляхом подання адвокатського запиту, а позивач безпосередньо чи через представника із заявою про видачу Акту обстеження не звертався.

Практика оскаржень

Якщо із Актом обстеження сімейного стану зрозуміло, то з приводу оскаржень у судовому порядку відмов у звільненні у зв’язку із доглядом за батьками чи родичами другого ступеня спорідненості із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи не все так однозначно. Проблеми виникають, коли військові частини відмовляють у звільненні військовослужбовця із військової служби через недоведеність факту відсутності інших членів сім’ї особи з інвалідністю.

У цьому контексті революційною є Постанова Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі №380/16966/24, в якій висловлена наступна позиція суду касаційної інстанції: «Відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує». У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою людиною з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу.

У вказаній справі, котру розглянув Верховний Суд, позивачу було відмовлено у звільненні із військової служби у зв’язку із необхідністю здійснювати догляд за батьком з інвалідністю, оскільки у нього є брат, котрий також проходить військову службу. Суд касаційної інстанції визначив, що хоч у цьому випадку формально існує інший член сім`ї першого ступеня споріднення (брат позивача), його неможливість здійснювати догляд за батьком через проходження військової служби є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої людини, спроможної забезпечити необхідний догляд.

Таку ж позицію має Івано-Франківський окружний адміністративний суд, який рішенням від 13 березня 2026 року у справі №300/8061/25 задовольнив відповідний позов та зобов’язав військову частину прийняти рішення про звільнення позивача із військової служи у зв’язку із здійсненням догляду за матір’ю з інвалідністю ІІ групи.

У цій справі у матері позивача так само є інший син, котрий проходить військову службу, а отже відсутній у розумінні вимог статті 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» та не може здійснювати догляд за нею.

Так у справі №380/49/26 військовослужбовець звернувся із рапортом про звільнення із військової служби у зв’язку із доглядом за батьком із ІІ групою інвалідності. Частина у звільненні відмовила, посилаючись на те, що у батька позивача є ще рідна сестра і брат. Водночас Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив, вказавши що відповідач номінально поклав на брата та сестру обов`язок по догляду, попри те, що вони не зобов`язані і не бажають його здійснювати.

Суд дійшов висновку, що обов’язок утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, у силу закону покладено на повнолітніх дочку і сина, відповідно до Сімейного кодексу України. Що ж до повнолітніх братів і сестер, то такі, у силу статті 267 Сімейного кодексу України, зобов’язані утримувати непрацездатних повнолітніх братів і сестер, які потребують матеріальної допомоги у випадку, якщо вони не мають чоловіка, дружини, батьків або повнолітніх дочки чи сина.

Варто зауважити, що суд не просто зобов’язав військову частину повторно розглянути рапорт на звільнення, а й зобов’язав звільнити позивача із військової служби.

Натомість Чернівецький окружний адміністративний суд своїм рішенням від 10 березня 2026 року у справі №600/5989/25-а у задоволенні позову відмовив. За обставинами справи позивачу було відмовлено у звільненні із військової служби у зв’язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір’ю із ІІ групою інвалідності, оскільки у нього є рідна сестра, яка проживає за кордоном.

Суд вказав, що виїзд за кордон та облаштування там побуту є вольовим рішенням сестри позивача, а не об`єктивною обставиною, що унеможливлює виконання нею сімейних обов`язків у розумінні Закону. Закон не розрізняє між собою «зручних» та «незручних» членів сім`ї. Якщо особа юридично є членом сім`ї першого ступеня споріднення, дієздатна і не потребує сама постійного догляду вона враховується при вирішенні питання про звільнення від військової служби.

Отже, судовий підхід до проблемних питань, пов’язаних із звільненням військовослужбовців із військової служби на підставі необхідності здійснювати догляд за батьками із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, є досить різним. У будь-якому випадку, суди ретельно перевіряють обставини справи та надані сторонами докази при прийнятті рішення по суті. Тож позивачам потрібно на це заважати.