Закон про лобіювання: в Україні нарешті легалізували ринок лобізму

Президент України Володимир Зеленський 12 березня підписав Закон «Про доброчесне лобіювання», прийнятий Верховною Радою 23 лютого 2024 року.

Передумовою прийняття вказаного Закону є Антикорупційна стратегія України на 2021–2025 роки, затверджена Законом «Про засади державної антикорупційної політики на 2021–2025 роки», де, зокрема, відмічалася відсутність законодавчого регулювання лобіювання у низці нормативно-правових актів, а також рекомендації міжнародних організацій, членом яких є Україна.

Вказаний Закон передбачає запровадження дієвого нормативно-правового регулювання діяльності суб’єктів впливу (лобіювання), покликаного вирішити проблему непублічної діяльності лобістів на прийняття рішень парламентом.

Тож давайте більш детально розглянемо основні положення вказаного Закону.

Основні поняття, котрі закріплює Закон.

Законодавець визначив, що лобіювання – діяльність, що здійснюється з метою впливу (спроби впливу) на об’єкт лобіювання в комерційних інтересах бенефіціара (за винагороду, що отримується прямо або опосередковано, та/або з оплатою фактичних витрат, необхідних для її здійснення) або у власних комерційних інтересах особи та стосується предмета лобіювання.

Предметом лобіювання буде прийняття певного нормативно-правового акту (внесення змін чи скасування вже існуючого) щодо якого лобіст здійснює вплив (спробу впливу) на об’єкт лобіювання.

У свою чергу, об’єктом лобіювання може бути суб’єкт правотворчої діяльності (крім українського народу на всеукраїнському референдумі, територіальної громади на місцевому референдумі) та/або суб’єкт правотворчої ініціативи. А суб’єктом лобіювання – фізична або юридична особа, яка здійснює лобіювання на підставах та в порядку, передбачених Законом.

Тобто, об’єктом лобіювання може бути не тільки Президент України, народні депутати та Кабінет Міністрів, а й інші органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи та інші суб’єкти, наділені Конституцією України та (або) законом повноваженнями щодо прийняття нормативно-правових актів.

Законодавець також визначає, що лобіювання може здійснюватися у комерційних інтересах іноземної держави, фізичної, юридичної особи або групи таких осіб (бенефіціари).

Засади діяльності лобіювання

Лобіювання здійснюється на основі принципів законності, прозорості, підзвітності, відповідальності, професійності та етичності лобіювання.

З цією метою, зокрема, передбачено створення Реєсту прозорості, який буде містити в собі інформацію про суб’єктів лобіювання та їх звітність. Вказаний реєстр буде загальнодоступним та безкоштовним.

Ведення Реєстру прозорості забезпечує Національне агентство з питань запобігання корупції, яке є його держателем та адміністратором.

Закон також встановлює, який нормативно-правовий акт не може бути предметом лобіювання. Це, зокрема, щодо:

• оголошення загальної або часткової мобілізації;
• введення в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану;
• оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру;
• використання Збройних Сил України та інших, утворених відповідно до законів України, військових формувань;
• введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану;
• оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;
• зміни території України;
• амністії.

За загальним правилом правовідносини між суб’єктом лобіювання та бенефіціаром повинні оформлюватись Договором лобіювання. Виключення становить для юридичних осіб – суб’єктів лобіювання, які є громадськими об’єднаннями, іншими неприбутковими компаніями, якщо це передбачено їхніми установчими документами.

Суб’єктом лобіювання може бути:

1) фізична особа, яка має повну цивільну дієздатність;

2) юридична особа приватного права, зареєстрована за законодавством України;

3) іноземна юридична особа, яка має на території України своє представництво відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Особа набуває статусу суб’єкта лобіювання з дня внесення до Реєстру прозорості запису про її реєстрацію суб’єктом лобіювання.

Не можуть бути суб’єктами лобіювання, зокрема, недієздатні особи, що мають судимість, громадяни або резиденти держави, що здійснює збройну агресію проти України, органи державної влади, медіа, політичні партії, релігійні організації та інші особи, зазначені в ст. 10 вказаного Закону.

Забороняється здійснювати лобіювання особам, які не отримали статусу суб’єкта лобіювання.

Суб’єкт лобіювання зобов’язаний подавати до Реєстру прозорості звіт щодо лобіювання за кожне півріччя.

Моніторинг дотримання вимог законодавства з питань лобіювання, зокрема щодо достовірності відомостей, що подаються суб’єктами лобіювання до Реєстру прозорості, а також достовірності відомостей, зазначених ними у звітах, здійснює НАЗК.

Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через два місяці з дня початку функціонування Реєстру прозорості, але не пізніше 1 січня 2025 року, крім: 1) пунктів 2, 5 цього розділу, які набирають чинності та вводяться в дію з дня опублікування цього Закону; 2) пункту 4 цього розділу, який набирає чинності з дня введення в дію цього Закону.

Резюме

Даний Закон має легалізувати ринок лобізму, який де-факто існував в Україні, але де-юре не був закріплений на законодавчому рівні. Забезпечення правових засад лобіювання в Україні відповідно до  міжнародних практик та стандартів, нормативно-правового регулювання взаємодії посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування із заінтересованими сторонами та суб’єктами лобіювання, введення механізмів контролю за лобістською діяльністю є однією із вимог Угоди про асоціацію України з ЄС. Дана Угода має на меті сприяти процесу інституційної розбудови та консолідації організацій громадянського суспільства для досягнення інституційної стабільності як гарантії демократичного устрою та правової держави.

За додатковими питаннями звертайтеся до Владислава Бовкуна, адвоката, радника Investment Lawyer Group (ILG).