Як укладати арбітражну угоду, щоб мінімізувати шанси визнання її недійсною

За матеріалами Дайджесту судової практики Верховного Суду у справах, пов’язаних із визнанням арбітражних угод, визнанням та наданням дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу.

Передача спору на вирішення міжнародного комерційного арбітражу дозволяє сторонам міжнародного контракту ще під час його укладення обрати інституцію та умови і місце, де, у разі виникнення суперечок, їх спір буде вирішено: остаточно та неупереджено, особливо, якщо мова йде про міжнародно визнані арбітражні установи або на високому професійному рівні за рахунок вибору арбітрів, які мають необхідний досвід і знання у сфері, яка стосується спору.

Разом з тим, бувають випадки, коли одна із сторін контракту після виникнення суперечки намагається уникнути незалежного арбітражного розгляду і, не дивлячись на домовленості, звертається з позовом до національного суду, заперечуючи дійсність або виконуваність арбітражної угоди.

Для того, щоб мінімізувати шанси визнання арбітражної угоди недійсною або невиконуваною, нагадуємо про декілька важливих правил, пов’язаних з укладенням та формулюванням арбітражної угоди:

• Після того, як сторони контракту узгодили арбітражну установу, найкращим рішенням буде в якості основи для арбітражної угоди, яку буде включено в контракт або укладено як окремий документ, використати «модельну арбітражну угоду», яку зазвичай легко знайти на сайті або у регламенті обраної сторонами арбітражної установи. При формулюванні арбітражної угоди слід переконатися, що до її тексту включені:

– повна назва арбітражної установи (звертаючи увагу на правильність перекладу);

– місцезнаходження арбітражу (який не слід плутати з місце проведення арбітражних слухань);

– регламент, у відповідності з яким буде вирішуватись спір (має особливе значення в контексті арбітражів, які застосовують різні процедури вирішення спорів: як арбітраж, так і медіацію);

– перелік спорів, які передаються на розгляд арбітражу.

Хоча у ряді випадків Верховний Суд трактує неточності арбітражної угоди на користь її дійсності (дивись, наприклад, постанову КГС ВС від 12.11.2020 у справі № 910/13366/18, постанову КГС ВС від 04.08.2021 у справі № 924/1253/20, постанову КЦС ВС від 20.01.2022 № 824/135/21, постанову КЦС ВС від 09.02.2021 у справі № 234/11586/17), дотримання цих базових правил допоможе уникнути більшості із можливих суперечок.

• Слід утриматись від арбітражних застережень з «альтернативою» обрання арбітражу.

Так, постановою від 16.08.2022 у справі 916/3245/21 Верховний Суд визнав таким, що не може бути виконано, арбітражне застереження, за яким сторони контракту погодили, що «всі спори і розбіжності між ними по цим контрактам, їх дійсності або припинення вирішуються шляхом перемовин, а при недосягненні згоди – в Арбітражному суді сторони відповідача, відповідно до його регламенту».

• Ми би також рекомендували включати до переліку спорів, які передаються на розгляд міжнародного арбітражу, не тільки спори щодо дійсності договору в цілому, а також спори щодо дійсності безпосередньо арбітражного застереження.

При цьому необхідно враховувати, що відповідно до правових висновків Верховного Суду та положень міжнародних договорів, національні суди також наділені правом розглядати питання дійсності арбітражного застереження (дивись постанову ОП КГС ВС від 17.12.2021 у справі № 910/9841/20).

• Протягом виконання контракту сторони обмінюються листами, можуть надавати гарантії та різного роду забезпечення.

Слід звертати увагу, щоб у документації, листуванні та договорах, які укладаються для виконання основного контракту, не змінювався зміст арбітражної угоди. В противному випадку, у однієї зі сторін контракту з’являються підстави стверджувати, що арбітражну угоду неможливо виконати.

Так, спір у справі 916/3122/20, яку розглядав Верховний Суд, виник між сторонами контракту через те, що в основному контракті містилося арбітражне застереження про передачу спору на вирішення Високого Суду Лондона, а в гарантії, наданій пізніше, містилося арбітражне застереження про передачу спору на вирішення Міжнародного арбітражного суду Лондона.

Відповідно, одна зі сторін контракту намагалася уникнути виконання арбітражного застереження та стверджувала, що з документів, які стосуються укладення та виконання контракту, неможливо встановити, яка із вказаних арбітражних установ повноважна розглядати спір.

Якщо у вас виникають додаткові питання щодо підстав для передачі спору на вирішення міжнародного арбітражу, порядку укладення та змісту арбітражної угоди, звертайтесь, будь ласка, до партнера ILG Ігоря Мулярчука або радниці ILG Наталії Тараби.