Відкриття провадження у справі про банкрутство: умови та наслідки

Стаття Світлани Чупіної, адвоката Адвокатського об’єднання Investment Lawyer Group для юридичного видання “Юридична практика”.

В умовах повномасштабної війни український бізнес функціонує в середовищі підвищених ризиків та системної економічної нестабільності. Втрата активів, релокація підприємств, розрив логістичних ланцюгів, зменшення платоспроможності контрагентів — усе це безпосередньо впливає на здатність суб’єктів господарювання своєчасно виконувати кредитні та договірні зобов’язання. За таких обставин банкрутство перестає сприйматися виключно як «крайній сценарій» припинення діяльності. Натомість ця процедура дедалі частіше розглядається як передбачений законом інструмент врегулювання заборгованості та балансування інтересів боржника і кредиторів.

Правове регулювання процедур неплатоспроможності здійснюється відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства, який визначає підстави та порядок відкриття провадження у справі про банкрутство, а також правові наслідки такого відкриття. Центральним елементом конструкції неплатоспроможності є неспроможність боржника після настання відповідного строку виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами.

Отже, ключовою передумовою відкриття провадження у справі є наявність невиконаного грошового зобов’язання після спливу встановленого строку його виконання.

Водночас саме практичне тлумачення цієї умови, а також визначення достатності доказів неплатоспроможності сьогодні набувають особливої актуальності, з огляду на зростання кількості спорів між боржниками та кредиторами та необхідність формування сталої судової практики в умовах воєнної економіки.

Банкрутство юридичних осіб 

За даними платформи для роботи з відкритими даними Опендатабот, в Україні у 2025 році розпочали судові процеси щодо банкрутства 780 компаній. Це близько 10% від загальної кількості рішень про закриття бізнесу. У минулому доходи найбільших фірм-банкрутів коливались від 3,4 до 7,7 млрд грн.

Зазначу, що заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство можуть подавати кредитори, боржники або Національний банк України у визначених випадках. Достатньо факту прострочення платежу та підтвердження наявності боргу, який боржник не може сплатити.

У минулому році, як зазначають в «Опендатабот», 60% компаній переважно проходили через процедуру самостійного припинення діяльності. Загалом же торік в Україні зафіксовано 8191 компанія, що проходила процедуру, пов’язану з припиненням або зміною роботи бізнесу. Найчастіше банкрутіли товариства з обмеженою відповідальністю — це 84% випадків у 2025 році.

Правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство можуть бути наступними:

• визнання вимог кредитора та їх розмір;
• введення мораторію на задоволення вимог кредиторів;
• введення процедури розпорядження майном;
• призначення розпорядника майна, встановлення розміру його винагороди та джерела її сплати;
• вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.

Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:

–         вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження;

–         вимоги кредитора задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду;

–         заяву подано про порушення справи про банкрутство оптового постачальника електричної енергії.

У цьому контексті наведу свіжі приклади відповідних судових рішень. 8 жовтня 2025 року Господарський суд Одеської області у справі № 916/3386/25 відмовив у відкритті провадження у справі про банкрутство юридичної особи враховуючи, що існує спір про право щодо вимог заявника, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Це, за рішенням суду, унеможливлює відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Уже в новому році, а саме 28 січня 2026 року, Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 911/604/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/134159733, https://reyestr.court.gov.ua/Review/127284786), залишив без задоволення касаційну скаргу товариства з урахуванням того, що при ухваленні постанови Північного апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2025 року було правильно застосовано положення частини 6 статті 39 КУзП (випадки в яких Господарський суд відмовляє у відкритті провадження про банкрутство).

Важливо зазначити, що сьогодні всі майнові спори за участю боржника підлягають розгляду виключно в межах справи про банкрутство тим самим господарським судом. Така концентрація спорів спрямована на забезпечення єдності підходів, процесуальної економії та запобігання суперечливим судовим рішенням.

На етапі розпорядження майном органи управління боржника формально продовжують здійснювати свої повноваження, однак їх діяльність суттєво обмежена контролем арбітражного керуючого. Саме розпорядник майна аналізує фінансовий стан підприємства, формує реєстр вимог кредиторів, ініціює вжиття заходів щодо збереження активів та готує підґрунтя для подальшого переходу до санації або ліквідації.

Таким чином, відкриття провадження у справі про банкрутство не є автоматичним «визнанням краху» бізнесу. Йдеться про запуск складного судового механізму, який має на меті або відновлення платоспроможності боржника, або максимально можливе задоволення вимог кредиторів у контрольованій процедурі.

Водночас судова практика останніх років демонструє чіткий підхід: процедура банкрутства не може використовуватися як інструмент тиску на боржника чи спосіб вирішення спірних правовідносин поза межами позовного провадження.

У цьому контексті особливої ваги набуває належна підготовка заяви про відкриття провадження та коректна правова кваліфікація вимог. Наявність навіть потенційного спору про право або неналежне документальне підтвердження боргу можуть стати підставою для відмови у відкритті справи.

Неплатоспроможність фізичних осіб

Окремим інститутом Кодексу України з процедур банкрутства є процедура неплатоспроможності фізичних осіб, запроваджена як механізм «другого шансу» для добросовісного боржника. На відміну від банкрутства юридичних осіб, ініціювання такої процедури є виключним правом самого боржника і спрямоване не на ліквідацію активів, а передусім на врегулювання боргового навантаження через реструктуризацію зобов’язань та відновлення платоспроможності.

За даними «Опендатабот», за перші шість місяців 2025 року в Україні стали банкрутами 577 українців. Це на 33% більше порівняно до того ж періоду у 2024 року. У середньому в цей період щодня відкривалися по три нові справи щодо банкрутства. Загалом, за останні п’ять років було відкрито 2948 справ про банкрутство громадян, найбільше у 2024 році — 926 справ.

Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:

–         боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50% місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов’язань упродовж двох місяців;

–         у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

–         наявні ознаки загрози неплатоспроможності.

Господарський суд перевіряє обґрунтованість вимог заявника, а також з’ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство у підготовчому засіданні.

Приведу один із прикладів рішення суду з цього приводу. Наприклад, 9 жовтня 2025 року Господарський суд Київської області відкрив провадження у справі № 911/2555/25 про неплатоспроможність за заявою боржника фізичної особи.

Правові наслідки відкриття провадження у цьому випадку можуть бути наступні:

–         введення процедури реструктуризації боргів боржника;

–         введення мораторію на задоволення вимог кредиторів;

–         призначення керуючого реструктуризацією;

–         вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів;

–         проведення арбітражним керуючим виявлення, складання опису майна боржника (проведення інвентаризації) та визначення його вартості;

–         розроблення плану реструктуризації боргів боржника;

–         зобов’язання контролюючого органу надати інформацію про доходи боржника та членів його сім’ї, а також майно, задеклароване такими особами при перетині кордону;

–         зобов’язання органу державної прикордонної служби надати керуючому реструктуризацією та суду інформацію про перетинання боржником та членами його сім’ї державного кордону за останні три роки;

–         зобов’язання банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей надати керуючому реструктуризацією та суду інформацію про залишок коштів на рахунках боржника.

Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо:

–         відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;

–         боржник виконав зобов’язання перед кредитором у повному обсязі до підготовчого засідання суду;

–         боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов’язані з неплатоспроможністю;

–         боржника визнано банкрутом протягом попередніх п’яти років.

Для прикладу, 20 травня 2025 року ухвалою Господарського суду Полтавської області у справі № 917/669/25 було відмовлено боржнику-фізичній особі у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність через відсутність підстав для відкриття провадження у справі.

Процесуальні критерії відкриття провадження та їх правове значення

Як бачимо, відкриття провадження у справі про банкрутство є процесуальною стадією, з якої розпочинається судова процедура врегулювання неплатоспроможності боржника. Така стадія має на меті забезпечити баланс інтересів боржника і кредиторів, гарантувати рівність учасників провадження та запобігти хаотичному задоволенню вимог окремих кредиторів поза встановленою законом процедурою.

Підставою для відкриття провадження є встановлення судом ознак неплатоспроможності або загрози неплатоспроможності, а також наявність належно підтверджених грошових вимог. Суд перевіряє відповідність заяви вимогам закону, обґрунтованість вимог заявника та відсутність спору про право, який підлягає вирішенню в іншому позовному порядку. Лише за умови дотримання процесуальних та матеріально-правових критеріїв суд постановляє ухвалу про відкриття провадження.

Наслідки відкриття провадження мають комплексний характер і впливають як на майнову сферу боржника, так і на порядок реалізації прав кредиторів. З моменту відкриття провадження змінюється правовий режим управління майном боржника, запроваджуються обмеження щодо задоволення вимог кредиторів, встановлюється спеціальний порядок пред’явлення та розгляду вимог, формується реєстр кредиторів і починає діяти судовий контроль за подальшими процедурами. Такі наслідки спрямовані на збереження майнової маси, забезпечення справедливого розподілу активів та створення передумов для відновлення платоспроможності або ліквідації боржника у визначеному законом порядку.

Отже, відкриття провадження у справі про банкрутство є юридичним механізмом переходу від звичайного режиму господарської чи цивільної діяльності боржника до спеціального судового режиму врегулювання його неплатоспроможності. Воно виступає гарантією законності процедури, процесуальної визначеності та захисту прав усіх учасників провадження відповідно до вимог чинного законодавства України.