Що зміниться для споживачів після набрання чинності законом про фінпослуги та фінкомпанії
Колонка Людмили Усатюк, партнерки Investment Lawyer Group для Асоціації фінансових компаній «Фінансовий Омбудсман».
1 січня 2024 року в Україні набирає чинності більшість положень Закону 1953-IX «Про фінансові послуги та фінансові компанії», прийнятого ще в грудні 2021 року. Три роки – це чималий термін. Тож, перед набрання чинності новим Законом, переглянемо права на доступ до якої інформацію матимуть споживачі фінансових послуг з 1 січня та які, найбільш яскраві «ноу-хау» матимуть місце з нового року.
Одразу варто зазначити, що новий Закон кардинально змінює ринок надання фінансових послуг в Україні. Втім, не відносно банків, тут він діє лише в частині, яка не суперечить Закону «Про банки і банківську діяльність».
Важливою новацією документу є закладення базових принципів державної системи контролю та нагляду за всіма учасниками ринку фінансових послуг. Регулятор, яким є Національний банк України, має забезпечити прозору систему нагляду, яка базуватиметься на принципах відкритості та прозорості, що, в свою чергу, забезпечуватиметься шляхом оприлюднення інформації про надання фінансових послуг у встановленому нормативно-правовими актами регулятора порядку, узагальненої та знеособленої інформації про планування та результати наглядової діяльності на сторінці офіційного веб-сайту НБУ, а також оприлюднення результатів нагляду в порядку, встановленому законодавством.
Також, новим Законом нарешті введено поняття «таємниці фінансової послуги», що споріднене поняттю «банківської таємниці». Тобто, для споживачів це означає, що інформація, яку вони подають до фінансової компанії, набуває статусу конфіденційної і не може розголошуватися, окрім як у випадках, встановлених законодавством.
Наразі, одним з цікавих виключень із цього правила є подання інформації до Кредитного реєстру. Тут варто закцентувати увагу на тому, що для подання інформації до нього кредитодавець має отримати згоду фізичної особи на подання інформації до Кредитного реєстру про укладення відповідного договору зі споживачем, а також інформації про самого споживача. Однак, відсутність такої згоди є підставою для відмови кредитодавцем в укладенні договору про надання фінансової послуг. Тому, хочеш не хочеш, а згоду надати мусиш.
Натомість, для подання інформації до Кредитного реєстру відносно юридичної особи або пов’язаних з боржником інших осіб отримання письмової згоди від вказаних осіб не вимагається.
При цьому, споживач та особи, інформація відносно яких міститься в Кредитному реєстрі, мають право отримувати на безоплатній основі відомості про те, яка саме інформація відносно них міститься в реєстрі, а також які запити відносно розкриття їх інформації були зроблені до нього.
Окрім того, така наявність централізованої бази інформації щодо споживачів фінансових послуг забезпечить виважений та ризикорієнтований підхід усіх фінансових установ (не лише банків) до кредитування, оскільки дозволить їм вивчити кредитну історію свого потенційного клієнта перед укладенням договору.
Важливо, що новий Закон встановлює вимогу щодо ознайомлення споживачів з інформацією про фінансові послуги, в тому числі й з повною вартістю кредиту, яку фінансова компанія надає до моменту отримання ними такого кредиту.
Закон визначає порядок розрахунку вартості кредиту, який, по суті, є ідентичний банківському. Інформація має бути повною, без прихованих платежів та умов.
Така опція надасть споживачам змогу оцінити і порівняти різні кредитні продукти, їх вартість та економічну доцільність ще до моменту укладення відповідного договору з фінансовою компанією.
Разом зі встановленням обов’язку щодо своєчасного, правдивого інформування споживачів про умови надання фінансових послуг, а також дотримання фінансовою установою вимог до етичної поведінки при врегулюванні простроченої заборгованості, Закон також встановлює відповідальність за порушення цих правил у вигляді штрафів за їх недотримання чи неналежне дотримання. При цьому розмір штрафів чималенький.
Тобто, наявність високих штрафів за порушення прав споживачів забезпечить дієве їх дотримання. Штрафи застосовуватимуться до фінансових установ за рішенням Національного банку.
Важливим моментом також є те, що Закон вводить нове поняття, таке як нагляд за ринковою поведінкою небанківських фінансових установ. Тобто, мова йде про нагляд з боку Національного банку за дотримання фінансовими установами вимог щодо захисту прав споживачів, належного та достатнього розкриття їм інформації, прозорістю структури власності фінансової установи, дослідження ділової репутації її кінцевих бенефіціарних власників та керівників.
Яскравим «ноу-хау» нового Закону є те, що законодавець прибрав вимогу щодо виключного виду діяльності. Тобто, фінустанови можуть вирішувати, яка нефінансова діяльність їм тепер «до смаку».
Загалом, на наш погляд, новий Закон відкриває нові можливості для фінансових установ та спрощує порядок їх виходу на ринок. При цьому діяльність фінансових компаній виводиться на якісно новий рівень, стає більш прозорою і зрозумілою для кінцевих споживачів.