Реалії та перспективи розвитку медіації в Україні

Стаття Людмили Усатюк, партнерки практики договірного та корпоративного права Investment Lawyer Group для Юридичної практики.

Медіація як альтернативний спосіб вирішення спорів стає все більш актуальною в сучасному світі. В Україні цей інститут перебуває на етапі активного розвитку. Проте для його повноцінного впровадження необхідно врахувати досвід європейських країн, де медіація вже стала невід’ємною частиною правової системи.

То що таке медіація 

У практиці Європейського Союзу медіація розглядається як ефективний альтернативний метод вирішення спорів. Згідно з Директивою 2008/52/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 21 травня 2008 року «Про деякі аспекти медіації у цивільних та комерційних справах», медіація визначається як «структурований процес, незалежно від того, як він називається чи посилається на нього, у якому дві або більше сторін конфлікту намагаються самостійно, на добровільній основі, досягти згоди щодо вирішення їхнього спору за допомогою компетентного третього боку (медіатора)».

Основними принципами медіації в ЄС є:

• Добровільність. Що означає, що сторони вільні обирати медіацію та можуть вийти з процесу у будь-який момент. При цьому варто зауважити, що з огляну на інтегрованість медіації в судову систему, судді в більшості європейських країнах (Польща, Бельгія, Німеччина, Швеція, Австрія, Іспанія, Італія тощо) мають право рекомендувати, а іноді і примусово направляти сторони на медіацію.
• Конфіденційність. Тобто захист інформації, обміняної під час медіації.
• Неупередженість та незалежність медіатора. Тобто, медіатор діє нейтрально та без конфлікту інтересів.
• Забезпечення якості медіації. Що полягає у встановленні в державному регулюванні стандартів підготовки та акредитації медіаторів. 

В Україні, згідно із Законом «Про медіацію», прийнятим 16 листопада 2021 року, медіація визначається як «позасудова добровільна, конфіденційна, структурована процедура, під час якої сторони за допомогою медіатора (медіаторів) намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів».

Цей закон також встановлює основні принципи медіації в Україні, подібні до європейських. А саме:

• Добровільність. Тобто участь у медіації є повністю добровільною для всіх сторін.
• Конфіденційність. Що означає, що інформація, отримана під час медіації, не підлягає розголошенню без згоди сторін медіації.
• Нейтральність та неупередженість медіатора, який визначає, що медіатор не має особистого інтересу у вирішенні спору та діє в інтересах усіх сторін медіації.
• Самовизначення сторін. Тобто сторони медіації самостійно контролюють процес та результат медіації.

Отже, на законодавчому рівні основні відмінності процесів медіації в Україні та в країнах ЄС полягають у встановленні стандартів підготовки та акредитації медіаторів у країнах ЄС та інтеграції процесу медіації в судову систему країн Євросоюзу. 

Переваги медіації 

Коротко переваги медіації можна описати як: 

1. Економія часу та ресурсів. Оскільки медіація дозволяє вирішити спір значно швидше та з меншими витратами порівняно з судовим процесом.
2. Конфіденційність. Сам процес медіації є приватним, що захищає комерційну та особисту інформацію сторін.
3. Гнучкість рішень. Медіація надає можливість сторонам самостійно визначати умови вирішення спору. Що є часто є неможливим в суді, оскільки сторони обмежені позовними вимогами.
4. Збереження відносин. Медіація допомагає підтримати або відновити ділові та особисті стосунки між сторонами конфлікту, а іноді і встановити партнерство.
5. Добровільність та контроль. А саме, сторони мають повний контроль над процесом та можуть вийти з нього у будь-який момент.

Однак, на сьогодні поточний стан медіації в Україні полягає в тому, що вона не повністю інтегрована в національну правову систему. Прийняття Закону України «Про медіацію» у 2021 році стало важливим кроком. Проте його імплементація потребує подальших спільних зусиль держави, судової влади, юристів, а головне, сторін спору. Проблема полягає в тому, що багато юристів, суддів та громадян ще не до кінця розуміють переваги та механізми медіації. 

Що гальмує ефективне впровадження медіації в Україні 

Законодавча база. Закон «Про медіацію» визначає основні принципи, процедури та базову вимоги до медіаторів. Однак, відсутність підзаконних актів, чітких стандартів та державного регулювання перешкоджає ефективному застосуванню медіації на практиці.

Також, на рівні із вдосконаленням нормативної бази про медіацію, потрібна гармонізація процесуального та матеріального права України з нормами про медіацію.

Крім того, необхідно розробити нормативні документи, які б регулювали процес підготовки медіаторів, їх акредитацію та контроль якості послуг. 

Відсутність інформації про медіацію. Забезпечення цією інформацією громадян, юристів та суддів є задачею, яка підлягає вирішенню на державному рівні. Оскільки ситуація, яку ми маємо на сьогодні, породжує недовіру до альтернативних методів вирішення спорів з боку традиційної юридичної спільноти та відсутність достатньої мотивації для передачі спору на вирішення медіаторам. 

Недостатня кількість медіаторів. В Україні ми маємо потребу в кваліфікованих фахівцях, які відповідають міжнародним стандартам. 

Відсутність врегульованої на державному рівні ролі судів в Україні у процесі медіації. Суди ще не інтегрували медіацію у свою діяльність. Хоча Верховний Суд України підтримує розвиток медіації, однак на практиці судді рідко пропонують сторонам скористатися цим інструментом. Відсутність процесуальних механізмів та стимулів сторонам спору для використання медіації є суттєвим бар’єром.

Європейський досвід вирішення спорів

Для того, щоб зрозуміти необхідність впровадження та переваги медіації слід розглянути Європейський досвід у вирішенні спорів.

У Європі медіація є важливою складовою системи правосуддя. Європейський Союз активно підтримує розвиток медіації через директиви та рекомендації.

Директива 2008/52/ЄС «Про деякі аспекти медіації у цивільних та комерційних справах» спрямована на сприяння використанню медіації та забезпечення виконання медіаційних угод.

У Німеччині, наприклад, судді мають право виступати як медіатори або направляти сторони до незалежних медіаторів. А адвокати зобов’язані інформувати клієнтів про можливість медіації.

В Італії у деяких категоріях справ (сімейні, трудові, споживчі спори) медіація є обов’язковим етапом перед зверненням до суду. А сторона, яка без поважних причин відмовляється від медіації, може бути зобов’язана сплатити судові витрати.

У Великобританії медіація дуже розвинена особливо у комерційних та сімейних спорах. Суди також можуть застосовувати фінансові санкції на сторони, які безпідставно відмовляються від медіації. Також багато асоціацій адвокатів та юристів активно просувають медіацію як метод врегулювання спорів.

У Франції медіація інтегрована в судову систему. А судді можуть направляти сторони до медіації та зупиняти судовий процес на час її проведення. Також на рівні держави у Франції існують спеціалізовані державні служби медіації у сфері споживчих та соціальних спорів.

Де в Україні можна запровадити ефективне застосування медіації 

Комерційні спори.

Приклад спору, що може бути врегульований за допомогою медіації. Дві компанії з ІТ-сектору мали спір щодо прав інтелектуальної власності на спільно розроблений продукт. Замість судового розгляду вони звернулися до медіатора. Протягом кількох сесій медіації сторони змогли дійти згоди щодо розподілу прав та прибутків від продукту, зберігши при цьому партнерські відносини та уникнувши значних судових витрат. 

Сімейні спори.

Приклад спору, що може бути врегульований за допомогою медіації. Подружня пара вирішила розлучитися, але не могла дійти згоди щодо опіки над двома малолітніми дітьми та розподілу спільного майна. За допомогою сімейного медіатора вони змогли розробити детальний план спільної опіки та справедливого розподілу майна. Це дозволило уникнути тривалого та стресового судового процесу, зберегти психологічне здоров’я дітей та підтримати цивілізовані стосунки між батьками. 

Трудові конфлікти.

Приклад спору, що може бути врегульований за допомогою медіації. На великому промисловому підприємстві виник трудовий конфлікт через затримку виплати заробітної плати та незадовільні умови праці. Працівники планували оголосити страйк. За ініціативою профспілки був залучений медіатор. В результаті медіації було досягнуто компромісу: керівництво погодилося на поступове погашення заборгованості та поліпшення умов праці, а працівники відмовилися від страйку, що могло б призвести до значних економічних втрат для обох сторін. 

Споживчі спори.

Приклад спору, що може бути врегульований за допомогою медіації. Споживач придбав квартиру в новобудові, але після заселення виявив численні недоліки будівництва. Будівельна компанія відмовлялася визнавати свою відповідальність. За порадою адвоката споживач звернувся до медіатора. Після кількох зустрічей компанія погодилася провести необхідні ремонтні роботи та надати компенсацію за завдані незручності, що дозволило уникнути судового процесу та додаткових витрат. 

Медичні спори.

Приклад спору, що може бути врегульований за допомогою медіації. Пацієнт вважав, що йому було надано неякісну медичну допомогу, що призвело до погіршення здоров’я. Він планував подати позов проти лікарні. За рекомендацією незалежного експерта сторони погодилися на медіацію. У ході медіації було досягнуто угоди про виплату компенсації та забезпечення пацієнту безкоштовного лікування, а також запровадження лікарнею додаткових заходів контролю якості медичних послуг. 

Екологічні спори.

Приклад спору, що може бути врегульований за допомогою медіації. Місцева громада була стурбована забрудненням навколишнього середовища внаслідок діяльності промислового підприємства. Після численних скарг та протестів сторони вирішили звернутися до медіації. За допомогою медіатора було розроблено план дій, який включав модернізацію обладнання підприємства, регулярний екологічний моніторинг та інвестиції в соціальні проекти громади. 

Отже, підсумовуючи все викладене вище, можна дійти висновків, що для впровадження медіації в Україні необхідні:

• Створення навчальних програм, введення спеціалізованих курсів у вищих навчальних закладах та програмах післядипломної освіти.
• Налагодження міжнародного співробітництва, обміну досвідом та тренінгами з європейськими колегами.
• Підвищення обізнаності щодо системи медіації серед населення, юристів, адвокатів. Проведення тематичних семінарів, конференцій та медіа-кампаній для популяризації медіації.
• Залучення ЗМІ та активне висвітлення успішних кейсів медіації.
• Розробка та введення в дію процесуальних змін для інтеграції медіації в судову систему та виконання медіаційних угод на рівні виконання рішень судів.
• Фінансові стимули та встановлення пільг або субсидій для сторін, які обирають медіацію.
• Розробка стандартів та етичних норм для медіаторів.
• Налагодження співпраця з міжнародними організаціями. Отримання грантів та підтримки від ЄС та інших міжнародних інституцій. 

Таким чином, медіація має значний потенціал для покращення системи вирішення спорів в Україні. Враховуючи європейський досвід, Україна може розвивати медіацію як ефективний, економічний та сучасний метод вирішення конфліктів.

Це сприятиме зменшенню навантаження на судову систему, підвищенню довіри до правосуддя та покращенню інвестиційного клімату.

Крім того, розвиток медіації відповідає євроінтеграційним прагненням України та сприятиме інтеграції країни у європейський правовий простір.