Процесуальні пастки при обшуках: які помилки слідчих дозволяють «збити» докази»

Стаття Катерини Кізілової, помічниці адвоката адвокатського об’єднання Investment Lawyer Group для видання “Юридична практика”.

Обшук — одна з найбільш чутливих процесуальних дій у кримінальному провадженні. Це ефективний інструмент збирання доказів, без якого у багатьох справах розслідування було б неможливим. Водночас він означає безпосереднє втручання у приватне та професійне життя особи, посягання на недоторканність житла, право власності та ділову репутацію.

Масштаби застосування цього інструменту в Україні залишаються значними. За даними Лабораторії законодавчих ініціатив, у 2025 році до судів надійшло понад 100 тис. процесуальних документів, пов’язаних із проведенням обшуків. У 2024 році правоохоронні органи подали 93 991 клопотання про надання дозволу на обшук, і лише у 7 239 випадках суди відмовили — це 7,7%. Для порівняння: у 2020 році частка відмов становила 15,7%, а у 2022-му — 18,8%.

Зменшення відсотка відмов актуалізує професійну дискусію щодо якості судового контролю. Адже проблема полягає не лише в кількості обшуків, а у стандартах їх санкціонування. За умов розмитих критеріїв невідкладності та формального підходу до перевірки обґрунтованості клопотань процесуальний інструмент доказування може трансформуватися в механізм тиску.

Саме тому проведення обшуку потребує суворого дотримання балансу між інтересами кримінального правосуддя та фундаментальними правами людини — правом на повагу до приватного і сімейного життя, недоторканність житла, захист права власності та гарантії справедливого судового розгляду.

Будь-які, навіть на перший погляд незначні, процесуальні порушення під час обшуку можуть мати суттєві наслідки як для допустимості отриманих доказів, так і для правового становища особи чи бізнесу.

Які це можуть бути порушення та як запобігти зловживанням при обшуку спробуємо розібратися.

Що таке обшук

Обшук — це слідча дія, під час якої правоохоронці примусово оглядають житло, офіс чи інше приміщення, а також речі людини. Мета зрозуміла — знайти та зафіксувати докази у кримінальній справі: документи, техніку, грошові кошти чи інше майно, яке може бути пов’язане з правопорушенням.

Тобто йдеться не просто про «перевірку», а про офіційну процедуру з конкретною процесуальною метою — отримання доказів.

Таким чином, можна виокремити наступні основні ознаки обшуку: примусовий характер, визначений об’єкт та конкретна мета.

Примусовий характер обшуку може бути пов’язаний з надмірним втручанням у приватне життя, що, в свою чергу, вимагає підвищених стандартів обґрунтованості. Так, дотримання процедури та принципу пропорційності втручання буде необхідним і мінімально достатнім для досягнення мети кримінального провадження.

Порядок проведення обшуку

Проведення обшуку є регламентованою законодавством процедурою, яку умовно можна розділити на декілька послідовних етапів.

Перший етап — це підготовка до проведення обшуку. Слідчий (за погодженням з прокурором) або прокурор звертаються до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку.

У частині 3 статті 234 Кримінального процесуального кодексу України зазначаються обов’язкові відомості, які маю бути зазначені у такому клопотанні.

При цьому слід звернути увагу, що обґрунтування проведення обшуку не може базуватися на припущеннях та абстрактних підозрах. Обґрунтованість — це наведення конкретних фактичних даних, що свідчать про ймовірність знаходження визначених речей у конкретному місці, а не загальне припущення без відповідної аргументації.

Другий етап — розгляд слідчим суддею поданого клопотання. Обов’язком такого судді є перевірка підстав для втручання у права особи та їх достатності. Таким чином, слідчий суддя зважує співмірність втручання та наявність реальних, а не гіпотетичних підстав. Тому в кожному окремому випадку оцінюються сукупність усіх зібраних матеріалів та підтверджень конкретних обставин. Як наслідок, ухвала теж не може бути шаблонною. Вона повинна бути мотивованою.

Крім того, розгляд вказаного клопотання  вимагає здійснення обов’язкового фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження за участю слідчого або прокурора. Даний висновок зазначено у Постанові Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду України від 19.01.2026 у справі №336/4830/22.

Недотримання вказаної вимоги тягне за собою наслідки відповідно до пункту 4 частини 3 статті 87 КПК України. Тобто, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання, докази, що були отримані під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, визнаються недопустимими.

Третім етапом є безпосередньо сама процедура проведення обшуку. Одразу на початку її проведення слідчий або прокурор зобов’язані вручити особі копію ухвали про надання дозволу на проведення обшуку (за її відсутності копія ухвали залишається на видному місці). Першочергово слідчий або прокурор зобов’язані запропонувати людині добровільно надати предмети, що зазначені в ухвалі. У випадку відмови це зробити здійснюється примусове їх відшукання.

Крім того, з самого початку проведення обшуку обов’язково здійснюється відеофіксація всього процесу.

Заключним етапом є складання протоколу, у якому детально відображаються всі дії уповноважених осіб, хід обшуку, конкретизований перелік вилучених речей, а також зауваження учасників такої слідчої дії.

Чітке дотримання вказаного порядку є основою допустимості доказів в суді.

Порушення під час обшуку

На практиці під час проведення обшуків можна зіштовхнутися із рядом перепон, які можуть мати місце як на стадії отримання ухвали, так і під час її виконання. Тож розглянемо найбільш поширені порушення та неточності, що стають підставою для оскарження результатів обшуку.

По-перше, недоліки самої ухвали про надання дозволу на проведення обшуку:

• Неправильність зазначеної адреси.

Як в самому клопотанні про надання дозволу на проведення обшуку, так і в самій ухвалі повинна бути вказана чітка та коректна адреса місця, де буде проведено обшук. Адже невизначеність або неправильно зазначений номер квартири чи офісу, поверх або кадастровий номер земельної ділянки можуть створити ризик незаконного проникнення до чужого володіння.

• Строк дії ухвали.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 235 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння людини не може перевищувати одного місяця з дня її постановлення. Тобто, ухвала має обмежений строк чинності, тож її виконання після спливу вказаного строку є істотним порушенням.

• Відсутність технічної фіксації розгляду клопотання.

Вище вже згадувалося про обов’язкову фіксацію судового засідання технічними засобами щодо розгляду клопотання про проведення обшуку.

По-друге, порушення, що виникають безпосередньо під час проведення обшуку:

• Одноразове виконання ухвали.

Відповідно до частини 1 статті 235 КПК України, ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз. Тобто, забороняється проведення обшуку на підставі однієї ухвали декілька разів.

• Забезпечення права на захист.

Слідчий або прокурор повинні виконати свій процесуальний обов’язок та допустити на місце проведення обшуку захисника чи адвоката на будь якій стадії обшуку (частина 1 статті 236 КПК України). Участь адвоката у такій слідчій дії забезпечить контроль за законністю дій уповноважених осіб та фіксації можливих зловживань.

Бувають випадки, коли особа, у якої проводиться обшук, дезорганізована та не орієнтується у своїх правах та процесуальних обов’язках. Присутність адвоката забезпечить захист прав і законних інтересів такої особи під час слідчої дії.

• Відсутність або переривання відеофіксації.

Відповідно до частини 10 статті 236 КПК України, проведення обшуку в обов’язковому порядку фіксується за допомогою аудіо- та відеозапису. Вказана вимога забезпечує прозорість проведення обшуку та унеможливлює зловживання з боку уповноважених осіб.

• Забезпечення участі неупереджених понятих.

Поняті — це незалежні та незацікавлені особи. Забороняється залучати осіб, пов’язаних із правоохоронними органами або залежать від них, оскільки це суперечить вимогам неупередженості  та об’єктивності.

• Безпідставне вилучення майна.

Не допускається вилучення речей, які жодним чином не пов’язані та не мають значення для кримінального провадження. Безпідставне вилучення та незаконне їх утримання неправомірно обмежують право власності особи.

• Недоліки протоколу.

Вимоги до протоколу зазначені у статті 104 КПК України. Це офіційний документ, що відображає порядок слідчих та процесуальних дій. Протокол повинен бути точним та повним з метою забезпечення достовірності зібраних доказів. Умисне уникнення відображення обов’язкових елементів протоколу викликає сумніви щодо доказової цінності результатів такої слідчої дії.

Таким чином, обшук — це процесуальний інструмент, завдяки якому формується доказова база у кримінальному провадженні. Законність та обґрунтованість його проведення нерозривно пов’язані із захистом права власності, права на справедливий судовий розгляд та дотримання принципу пропорційності. Суворе дотримання законодавчих вимог щодо порядку проведення обшуку та дотримання балансу між правами та обов’язками осіб та інтересами держави є основою для ефективного здійснення завдань кримінального провадження.