Особливості роботи з NPL в умовах воєнної агресії

Стаття Людмили Усатюк, партнерки практики договірного та корпоративного права Investment Lawyer Group для Юридичної практики.

Непрацюючі банківські активи (NPL) є вагомою проблемою для банківського сектору України, особливо в умовах воєнного стану. Високий рівень NPL підриває фінансову стабільність та інвестиційну привабливість банків, довіру до банківської системи та загрожує економічному розвитку країни. У цій статті розглянемо особливості роботи з NPL в умовах воєнного стану, методи та стратегії, які використовуються для зниження рівня NPL в Україні.

Наслідки війни

Війна призвела до зниження доходів та погіршення платоспроможності позичальників, руйнування активів. Це ускладнило обслуговування кредитів, погіршило якість кредитних портфелів банків і зумовило значні відрахування у резерви. Банки стикаються з посиленими макроекономічними ризиками, такими як інфляція та девальвація валюти, що впливає на здатність позичальників виконувати свої фінансові зобов’язання. Згідно з опублікованими звітними даними, станом на 1 січня 2024 року, частка NPL у банківському секторі становила 37.4%, що на 0.8% нижче показника на 1 січня 2023 року. Проте, попри активну роботу банків із урегулювання непрацюючих кредитів, їхня частка залишається високою.

Від початку повномасштабної війни обсяги відрахувань в резерви під кредити перевищили 100 млрд грн, що складає понад 12% загального обсягу кредитного портфеля, який банки мали наприкінці лютого 2022 року. Разом з тим, потенційні втрати кредитного портфеля внаслідок війни, економічної кризи та енергетичного терору  можуть сягнути 30%.

Огляд ситуації

Станом на 2023 рік Україна активно працює над скороченням рівня NPL, застосовуючи як нормативні, так і практичні заходи. Зокрема, політика Національного банку спрямована на європеїзацію вимог до непрацюючих активів та підвищення прозорості вітчизняного фінансового сектору.

Так, нещодавні зміни, що були прийняті НБУ, наберуть чинності з 1 січня 20205 року. Ними буде введено поняття «дефолтного активу» на заміну поняттю «непрацюючий актив», визначено критерії для припинення визнання активу непрацюючим. Вважаємо, що вказані зміни посилять ефективність системи управління непрацюючими активами в банках  та процесу врегулювання боргових зобов’язань. Це, насамперед, позитивно вплине на подальше зниження обсягів непрацюючих кредитів у банках та доступність банківського кредитування.

Також прогнозуємо, що зміни до законодавства стануть підґрунтям для розроблення Стратегії врегулювання непрацюючих кредитів в Україні. Що сприятиме, в тому числі, збільшенню інвестиційної привабливості банківського сектору.

Так, Кабінет Міністрів України у березні 2024 року затвердив документ під назвою «План України для Ukraine Facility», визначив заходи задля вирішення проблеми високого рівня NPL у банках, що сприятиме зміцненню стійкості банківської системи та підвищенню довіри з боку інвесторів.

Також, за результатами опитування банків, станом на 26 липня 2024 року банки прогнозували збільшення попиту на кредитування та виявили готовність нарощувати кредитний портфель.

Вказані «маячки» дають стійку впевненість в тому, що українська банківська система наростила достатньо фінансової стійкості для того, щоб розвиватися в існуючих агресивних умовах.

Однак, «баласт» у вигляді непрацюючих активів неабияк псує і капітал, і репутацію.

Тож, з якими ж викликами та особливостями управління непрацюючими активами в умовах воєнного стану зіштовхнулася банківська система?

1. Зростання кредитних ризиків. Воєнний стан значно підвищує кредитні ризики, оскільки підприємства та громадяни стикаються з економічною невизначеністю, що впливає на їх здатність виконувати зобов’язання за кредитами. В тому числі і за кредитами, що видані під час воєнного стану. Однак, якщо ми подивимось на якість забезпечення кредитів «довоєнних» та «воєнних», то побачимо, що останні забезпечені більш «якісно». Тобто, банківська система підійшла більш виважено до визначення кредитного ризику у воєнний період.
2. Правова невизначеність та невиконання реформ. Зміни в законодавстві, затримки або неефективність у впровадженні необхідних реформ та занадто жорсткі нові регуляторні вимоги можуть створювати додаткові труднощі для банків у врегулюванні NPL. Це включає труднощі у здійсненні судових процедур та виконанні рішень судів.
3. Порушення економічної діяльності внаслідок тривалого воєнного конфлікту. Продовження військових дій створює значні ризики для економіки та банківського сектору, погіршуючи платоспроможність позичальників і підвищуючи рівень NPL.
4. Макроекономічні ризики. Інфляція, коливання валютного курсу та зниження економічної активності можуть погіршити фінансове становище позичальників.

На сьогоднішній день банківській системі доступні наступні стратегії управління непрацюючими активами, які здатні знизити рівень таких активів за умови їх впровадження:

1. Активний моніторинг та управління портфелем. Банки повинні впроваджувати системи постійного моніторингу кредитних портфелів для раннього виявлення проблемних кредитів. Це дозволяє швидко реагувати на потенційні проблеми та вживати необхідних заходів для мінімізації ризиків.
2. Реструктуризація заборгованості. Пропонування позичальникам варіантів реструктуризації боргу, що може включати продовження термінів погашення, зниження процентних ставок або часткове списання боргу. Це може допомогти позичальникам зберегти платоспроможність та уникнути дефолту. До повномасштабного вторгнення найпоширенішим поступленням клієнтам із непрацюючими кредитами (NPL) була пролонгація боргових зобов’язань. Фінансові установи використовували цей інструмент у близько 40% випадків реструктуризованого корпоративного NPL портфеля. У ще чверті випадків пролонгацію поєднували з наданням пільгового періоду для сплати відсотків за кредитами. Під час повномасштабного конфлікту банки стали більш адаптивними. Щоб забезпечити клієнтам більше ресурсів для швидшого відновлення їхнього фінансового стану банки почали застосовувати кілька інструментів одночасно. Частка реструктуризацій, у яких пролонгація кредитів поєднувалася з пільговим періодом для сплати відсотків, зросла до 62%. Найчастіше такі послаблення надавалися на короткий термін, від 3 до 6 місяців. В умовах економічної невизначеності довгострокова реструктуризація є майже неможливою через складність прогнозування. Натомість короткострокові реструктуризації забезпечують банкам гнучкість у подальшій взаємодії з клієнтами
3. Ведення претензійно-позовної роботи як правило це вже наслідок неефективної реалізації першої і другої стратегії і означає, що проблема із кредитом такого клієнта вже величезна і інакше вирішена не може бути. Стратегія реалізується за рахунок примусового стягнення заборгованості, в тому числі за рахунок звернення стягнення на заставу. Стратегія може реалізовуватись також і з допомогою залучення професійних колекторських агентств для забезпечення більш ефективного стягнення. Власне кажучи, ця стратегія вже є вирішальним заходом «останньої надії» у врегулюванні NPL.
4. Можна, і навіть варто, в умовах теперішнього фінансового світу, що динамічно розвивається, також окремо виділити таку стратегію управління NPL як продаж портфелю проблемної заборгованості або окремих кредитів. Досить часто непрацюючі активи на балансах банків ставлять під загрозу інвестиційну привабливість банків та негативно впливають на їх капітал. Дієвим способом вирішення проблеми непрацюючих активів є їх реалізація, яку банк не може повернути, на користь третіх осіб.

У Постанові Правління НБУ «Про затвердження Положення про організацію процесу управління проблемними активами в банках України» від 18 липня 2019 року № 97 регулятор визначив базові принципи, яким має відповідати процес управління проблемним активом, це: 1) економічна доцільність; 2) пріоритетність; 3) своєчасність; 4) структурованість; 5) адекватність; 6) усебічність та комплексність; 7) ефективність;  8) моніторинг.

Відповідно до принципу ефективності, банк забезпечує скорочення рівня (у відсотках до відповідного обсягу активів) та обсягу проблемних активів (в абсолютних значеннях) з досягненням оптимального балансу між часом та обсягом повернення заборгованості за такими активами/обсягом надходжень від продажу/відступлення права вимоги за такими активами відповідно до затвердженої банком стратегії управління проблемними активами.

Державні банки здійснюють управління проблемними активами із врахуванням вимог, визначених Постановою Кабінету міністрів України № 281 «Про затвердження критеріїв та умов визначення банками, в яких державі належить 75 і більше відсотків статутного капіталу, заходів з управління проблемними активами» від 15 квітня 2020 року. Що також визначає порядок продажу і випади дисконтування проблемних активів, виставлених на продаж державними банками.

Тож, якщо виходити із економічної сутності діяльності банківської системи, як то забезпечення фінансування та обслуговування бізнесу та громадян, то накопичення NPL на балансі банку лише гальмує і знижує ефективність основних видів діяльності банків.

Більше того, на сьогоднішній день, особливо в умовах воєнного стану, можливості банків по врегулюванню окремих проблемних активів досить обмежені, і зводяться до стандартних дій, які досить часто не приносять бажаного результату. Оскільки креативність деяких боржників в їх бажанні не повертати банку отримані кошти «зашкалює» і виходить далеко за рамки стандартних можливостей банківської системи із врегулювання NPL.

А тому така стратегія управління проблемним активом як його продаж, є логічною і ринково обґрунтованою в умовах сьогодення.

Таким чином, задля ефективного управління NPL із актуальних потреб банківської системи для підвищення ефективності управління рівнем NPL необхідні:

1. Реформа правового середовища.

Зміни в законодавстві. Внесення змін до законодавства, що регулює банківську діяльність та процедури стягнення заборгованості, є одним з ключових аспектів. Спрощення процесів банкрутства та ліквідації підприємств дозволяє банкам ефективніше управляти проблемними активами.

Оптимізація і адаптація судових процедур. Впровадження механізмів швидшого / спрощеного розгляду справ, пов’язаних із стягненням заборгованості, та вдосконалення роботи судової системи допоможе скоротити час та витрати на вирішення спорів щодо стягнення заборгованості.

1. Розвиток та удосконалення фінансових інструментів та створення державних ініціатив із підтримки банків.

Програми підтримки. Запровадження програм фінансової підтримки банків, які стикаються з проблемою NPL, що може включати, наприклад, рекапіталізацію банків та надання державних гарантій на частину кредитів. Що допомагає знизити ризики для банків та стимулювати їх до активнішого кредитування.

Продаж та реструктуризація активів. Використання державних платформ для продажу проблемних активів та активне залучення інвесторів до їх викупу дозволяє банкам зосередитись на основній діяльності та зменшити навантаження проблемними активами.

1. Впровадження світових передових практик управління ризиками.

Підвищення ефективності системи управління ризиками в банках. Впровадження сучасних технологій та методик управління кредитним ризиком, зокрема на етапі впровадження стратегії активного моніторингу та управління портфелем, використання аналітичних інструментів для оцінки рівня ризику позичальників допоможе банкам уникати надання кредитів з високим ризиком неповернення.

Навчання та підвищення кваліфікації персоналу. Організація тренінгів та семінарів для банківських працівників щодо ефективного управління проблемними кредитами та запобігання їх виникненню із залученням міжнародних організацій та фінансових установ, що мають позитивний досвід управління NPL.

1. Співпраця з міжнародними фінансовими інститутами полягає в залученні міжнародних організацій, таких як МВФ та Світовий банк, для надання технічної допомоги та фінансової підтримки у зменшенні рівня NPL. Міжнародні інституції можуть надавати як фінансову допомогу, так і експертні консультації щодо впровадження передових практик управління NPL.

Реформи у фінансовому секторі, спрямовані на зниження рівня NPL, є важливими для зміцнення банківської системи та підвищення довіри інвесторів. А це, в свою чергу, сприятиме економічному відновленню та зростанню держави в цілому.

Отже, ефективне управління рівнем NPL в умовах воєнного стану вимагає комплексного підходу, що включає законодавчі зміни, фінансову підтримку та впровадження передових управлінських практик. Спільні зусилля держави, банківського сектору та міжнародних партнерів є ключовими для забезпечення фінансової стабільності та стійкого економічного розвитку України.