Доктрина фраудаторності: Як Верховний Суд «ламає» схеми з виведення майна та що треба знати бізнесу

Стаття Олексія Винника, партнера, керівника практики по роботі з NPL та Due Diligence Investment Lawyer Group для видання “Юридична практика”.

Уявіть класичну ситуацію: ваша компанія виграла суд у боржника на значну суму. Ви з ентузіазмом несете виконавчий лист до приватного виконавця, але отримуєте відповідь: «Звернення стягнення неможливе. Усе майно боржника – квартира, машина та завод – було минулого тижня подароване дружині / продане тітці / внесене до статутного капіталу новоствореної ТОВ «Ромашка».

Роками така ситуація означала для кредитора глухий кут. Але судова практика змінюється. Те, що раніше вважалося «оптимізацією ризиків», сьогодні суди все частіше кваліфікують як «зловживання правом» та скасовують такі угоди.

На підставі аналізу низки свіжих судових рішень, включно із ключовими постановами Верховного Суду за 2024-2025 роки, ми розібралися, як кредиторам вдається повертати активи, та які «червоні прапорці» роблять будь-яку угоду токсичною.

«Червоні Прапорці» або що таке фраудаторний правочин

В основі нової практики лежить не стільки фіктивність (стаття 234 ЦК), скільки доктрина fraus omnia corrumpit (шахрайство псує все), яка реалізується через фундаментальні принципи цивільного права – добросовісність (ст. 3 ЦК) та заборону зловживання правом (ст. 13 ЦК).

Суди більше не дивляться на угоду ізольовано. Вони оцінюють сукупність обставин, шукаючи «маркери фраудаторності». Якщо їх набереться достатньо, угоду визнають недійсною.

Маркер 1: Момент Укладення Угоди

Найбільш очевидна ознака – угода укладається одразу після виникнення проблем у боржника.

Наступного дня: У справі №369/295/20 боржник ОСОБА_1 уклав договори купівлі-продажу земельних ділянок зі своєю тіткою 15 лютого 2019 року. Днем раніше, 14 лютого 2019 року, апеляційний суд поновив кредитору строк на пред’явлення виконавчого листа про стягнення з нього боргу.

Після прострочення: У справі №755/3563/21 подружжя уклало шлюбний договір 16 квітня 2019 року, який виводив майно з-під режиму спільної власності. При цьому строк повернення боргу у розмірі $160 700 за розпискою чоловіка сплив 31 березня 2019 року. Верховний Суд погодився з апеляцією, що такий договір є фраудаторним.

Під час суду: У справі №910/11845/24 компанія, поки тривав апеляційний розгляд справи про стягнення з неї боргу, передала все своє цінне обладнання у заставу іншій компанії.

Маркер 2: Контрагент (пов’язана особа)

Якщо майно виводиться не на ринкового гравця, а на «свого», це посилює підозри.

Родичі: Угоди, де набувачем є дружина (справа №372/3034/21 ), тітка (справа №369/295/20) або інший близький родич, оскаржуються найчастіше та найуспішніше.

Корпоративний зв’язок: Схеми стають складнішими.

У справі №910/4335/24 боржник ТОВ 1 відступило своє право вимоги до АТ  на користь ТОВ 2. Верховний Суд підтримав визнання угоди недійсною, оскільки встановив, що у боржника і набувача спільний кінцевий бенефіціарний власник .

У справі №902/90/21 ТОВ  продало автомобіль власному співзасновнику ОСОБА_1 .

У справі №910/11845/24 заставодержатель ТОВ 1 виявився 40% акціонером заставодавця ТОВ 2.

Маркер 3: Характер угоди (ціна та оплата)

Безоплатно: Договори дарування – найпростіша мішень для кредитора. У справах №372/3034/21 та №202/4888/19 суди без вагань визнали недійсними договори, за якими боржники дарували майно родичам під час наявності боргів.

Неринкова ціна: У справі №902/90/21  співзасновник придбав авто у компанії за 264 000 грн. Арбітражний керуючий надав експертизу, що ринкова вартість складала 759 359 грн. ВС відправив справу на новий розгляд, вказавши на необхідність дослідження реальної вартості.

Відсутність реальної оплати: Навіть якщо ціна ринкова, чи були гроші? У тій же справі №902/90/21 арбітражний керуючий стверджував, що довідка бухгалтерії не підтверджує надходження коштів за авто. У справі №910/4335/24 (відступлення боргу) оплата за угодою була відстрочена на 12 місяців.

Маркер 4: Результат (неплатоспроможність)

Фінальний тест – що залишилося у боржника?

«Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання… внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину» (Правовий висновок ВС, справа №904/7905/16 ).

У справі №910/17462/23 банк-позивач стверджував, що після передачі квартир до статутного капіталу ТОВ, поручителька ОСОБА_1 перестала бути платоспроможною. Верховний Суд погодився, що суди нижчих інстанцій не дослідили це ключове питання, і повернув справу.

Корпоративні «хованки»: як суди дістають активи з ТОВ

Якщо раніше активи виводили на родичів, то зараз популярнішою стала «корпоративна вуаль» – передача майна до «дружньої» компанії. Але й тут практика знайшла відповіді.

Схема 1: Директор «сам собі» (конфлікт інтересів)

У справі №909/276/21 директор ТОВ 1 (ОСОБА_1) уклав від імені свого товариства договір купівлі обладнання з ТОВ 2 . Пікантність ситуації полягала в тому, що цей же ОСОБА_1 був 100% власником  ТОВ 2.

Верховний Суд (постанова від 06.07.2022) визнав таку угоду недійсною, вказавши на порушення ч. 3 ст. 238 ЦК України (представник не може вчиняти правочин у своїх інтересах). Суд встановив презумпцію недобросовісності: саме директор та його «кишенькова» компанія мали довести, що угода була ринковою і не завдала шкоди товариству, яке він очолював. Додатково, директор перевищив повноваження за статутом, який обмежував його сумою 5000 євро.

Схема 2: Застава для «своїх»

У справі №910/11845/24 боржник ТОВ 1 мав борг перед кредитором (позивачем) та одночасно борг перед своїм 40% засновником ТОВ 2. Під час судового процесу з першим кредитором, боржник раптово вирішив забезпечити борг «свого» засновника, передавши йому в заставу все цінне обладнання .

Верховний Суд (постанова від 01.10.2025) погодився з апеляцією, що це – фраудаторна угода. Хоча майно не було продане, ця застава створила штучну перевагу для пов’язаного кредитора, роблячи неможливим стягнення для «зовнішнього» кредитора. Суд не побачив у цьому жодної економічної доцільності.

Схема 3: Внесок до статутного капіталу (і помилка кредиторів)

Це була одна із найнадійніших схем. Боржник вносив актив, наприклад нерухомість, до статутного капіталу нової ТОВ, і кредитор залишався ні з чим. При цьому кредитори масово програвали суди, бо робили одну й ту саму помилку.

Велика Палата Верховного Суду у справі №916/379/23 (постанова від 18.12.2024) роз’яснила цю помилку.

• Як було (неправильно): Кредитори просили визнати недійсним рішення загальних зборів (протокол) про внесення майна.
• Як треба (правильно): ВП ВС вказала, що рішення зборів – це не правочин. Це лише внутрішній акт, який дає дозвіл на дію. Самим правочином, що передає майно, є акт приймання-передачі, підписаний боржником та новою компанією. Саме цей акт і потрібно оскаржувати як фраудаторний правочин.

Цей висновок миттєво був застосований у справі №910/17462/23 (постанова ВС від 19.03.2025). Банк оскаржував і рішення зборів, і акт передачі квартири поручителем до ТОВ. Верховний Суд постановив: у визнанні недійсним рішення зборів відмовити (це неналежний спосіб захисту), а рішення в частині акта приймання-передачі – скасувати і відправити на новий розгляд.

Суд вказав, що нижчі інстанції зобов’язані дослідити акт на фраудаторність: чи отримала боржник реальну частку в капіталі (чи він збільшився?), чи пов’язана вона з керівництвом ТОВ, і чи порушила вона умови договору поруки, який забороняв відчуження без згоди банку.

Процедурні «міни»: позовна давність та наслідки

Проте, навіть маючи усі ознаки фраудаторної угоди, можна програти суд через процедурні помилки.

Позовна давність: коли «ввімкнувся» лічильник?

Боржники часто апелюють до спливу трирічної позовної давності. Але для кредитора, який не був стороною угоди, строк починається не з моменту її укладення.

У справі №202/4888/19 (постанова ВС від 16.10.2025) суди відхилили заяву про позовну давність, оскільки кредитор дізнався про договори дарування (вчинені у 2016 році) лише у 2019-му, коли виконавче провадження виявило відсутність майна.

Але є ризик! У справі №752/21774/23-ц (постанова КАС від 27.05.2025) суд, навпаки, визнав строк пропущеним. Логіка суду полягає в тому, що кредитор (банк) міг довідатися про відчуження майна з Державного реєстру речових прав ще у 2012-2013 роках, а отже позов у 2023-му подано занадто пізно. Це означає, що від кредиторів очікується активний моніторинг активів боржника.

Належний спосіб захисту: повернути майно чи гроші?

Що саме просити у суду?

По-перше, скасування реєстрації (реституція). Якщо майно ще у першого набувача (дружини, тітки, «своєї» ТОВ), то найефективніший спосіб – визнати угоду недійсною та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності. Це повертає актив у власність боржника, де його може арештувати виконавець.

По-друге, грошової компенсації (у банкрутстві). А якщо майно вже 10 разів перепродали? У справі №902/90/21 арбітражний керуючий не міг витребувати авто, бо воно вже було у добросовісного набувача. Він попросив стягнути вартість авто (грошову компенсацію) з першого набувача (співзасновника). Апеляція відмовила, назвавши це «неналежним способом». Проте Верховний Суд (постанова від 08.10.2025) скасував це рішення, вказавши, що ч. 3 ст. 42 КУзПБ прямо дозволяє вимагати компенсацію, якщо повернути майно в натурі неможливо. Слід зазначити, що схожі норми містить і ч.1 та ч.2 статті 216 Цивільного кодексу України (Правові наслідки недійсності правочину): У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. А в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Висновки для бізнесу

Як бачимо, ера формального «переписування» активів для уникнення боргів добігає кінця. Судова практика озброїлася доктриною фраудаторності і дивиться на суть, а не на форму.

Що ж у такому випадку можна порадити кредиторам:

1. Не чекайте: Починайте моніторинг активів боржника одразу після прострочення, не чекаючи рішення суду.
2. Збирайте докази: Фіксуйте «червоні прапорці»: дату угоди, пов’язаність (використовуйте сервіси типу YouControl для виявлення прихованих зв’язків ), ціну, відсутність оплати.
3. Подавайте позов правильно: Якщо актив вивели через внесок у ТОВ, оскаржуйте акт приймання-передачі, а не протокол зборів.
4. Вимагайте компенсацію: Якщо майно перепродане і не може бути витребуване, вимагайте стягнення його вартості з першого «дружнього» набувача.

Поради для власників бізнесу (навіть добросовісних):

1. Аудит угод: Будь-яка угода з пов’язаною особою (родичем, іншою вашою компанією) є потенційним ризиком, якщо у вас є кредитори.
2. Документуйте «чистоту»: Якщо угода реальна, забезпечте її ринковою оцінкою від незалежного експерта та реальними доказами оплати (виключно безготівковий розрахунок).
3. Конфлікт інтересів: Якщо директор укладає угоду з компанією, де він має інтерес, обов’язково отримайте формальну згоду загальних зборів (справа №909/276/21).
4. Дотримуйтесь обмежень: Якщо ви поручитель і договір (як у справі №910/17462/23) забороняє вам відчужувати майно без згоди банку – не робіть цього. Це буде прямим доказом вашої недобросовісності.

Загалом, судова практика останніх років показує: зловживання правом стає невигідним. Активи, виведені «на тітку», більше не в безпеці. Тож, варто це враховувати.