Чи може адвокат стати медіатором: історія про мирне врегулювання спорів

Стаття Людмили Усатюк, партнерки та керівниці практики корпоративного права та M&A адвокатського об’єднання Investment Lawyer Group для дайджесту “Юрист&Закон”.

Уявімо дві сусідні родини. Одна зводить гараж і заливає бетоном клумбу іншої. Емоції зашкалюють, усі готуються до суду. А це роки, витрати і стрес. Альтернатива існує — сісти за стіл переговорів із нейтральною особою, що допоможе почути одне одного та записати компроміс. Така процедура й називається медіацією.

Позасудова форма врегулювання спорів закріплена Законом України «Про медіацію» № 1875-ІХ (чинний із 15 грудня 2021 р.). Документ визначає правила, принципи (добровільність, конфіденційність, нейтральність медіатора) і вводить у правове поле новий вид послуг, доступний фахівцям різного профілю, зокрема й адвокатам.

Хто може бути медіатором?

Закон установлює чотири ключові вимоги до особи:

1. повна цивільна дієздатність;
2. відсутність непогашеної судимості;
3. не менш як 90 годин спеціалізованого навчання (≥ 45 годин практики);
4. успішне складання підсумкового оцінювання та отримання сертифіката.

Спеціальна юридична освіта не є обов’язковою. Отже, адвокат, який пройшов курс і тримав сертифікат, автоматично вже відповідає критеріям.

Чи не суперечить це адвокатському статусу?

Давайте поглянемо на профільний закон адвокатів. Стаття 7 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» перелічує несумісні з адвокатською діяльністю види робіт: державна служба, нотаріат, військова служба тощо. Медіація там не згадана. Ба більше, стаття 21 Закону дозволяє адвокату виконувати «інші професійні обов’язки, передбачені законом або договором». Відтак прямої заборони немає. А Національна асоціація адвокатів України підтверджує: дисциплінарна практика не містить кейсів, де суміщення адвокат-медіатор визнано порушенням етики.

Чи є переваги адвоката-медіатора? 

Гадаю, відповідь очевидна. Серед цих переваг:

– Комплексна експертиза. Під час переговорів адвокат одразу оцінює процесуальні ризики, підказує, як оформити досягнуту домовленість: мирову угоду, нотаріальний акт чи виконавчий напис.

– Подвійна конфіденційність. Адвокат і так зобов’язаний берегти таємницю клієнта, а закон про медіацію дублює цей обов’язок.

– Економія ресурсів. Середня тривалість однієї справи в українських судах — понад рік; одна сесія медіації триває 2–3 години, і часто двох-трьох зустрічей досить.

– Збереження стосунків. Суд формує модель «перемога–поразка», тоді як медіація пропонує «виграв–виграв»: сторони самі конструюють рішення й краще дотримуються його умов.

Які ж ризики супроводжують таку діяльність.

Конфлікт інтересів. Адвокат, який уже представляє сторону в суді, не може в тому самому спорі бути медіатором. Після завершення перемовин не слід одразу переходити в процесуального представника однієї зі сторін.

Правильне позиціонування. Медіатор не суддя і не радник. Його завдання — налагодити комунікацію і допомагати вести діалог між сторонами для досягнення домовленостей, які влаштовують сторони. І це точно не про встановлення винних.

Довіра. Якщо бодай один учасник сумнівається в нейтральності адвоката-медіатора, процедура втрачає ефективність. Тому до початку сесій підписують декларацію про відсутність упередженості.

Як отримати сертифікат медіатора

Шлях фахівця адвоката до сертифікату медіатора включає:

1. Навчання: 90 годин курсу, половина — рольові вправи.
2. Оцінювання: тест і практичне моделювання переговорів.
3. Сертифікат: підтверджує кваліфікацію. Закон не вимагає держреєстрації, але практики добровільно долучаються до реєстрів професійних організацій.
4. Договір про медіацію: укладається окремо від договору правової допомоги. Він визначає предмет спору, гонорар, тривалість і спосіб підтвердження результату.

Що мають вміти адвокати, які планують бути медіаторами:

• Правовий блок: міжнародні стандарти ADR, українське законодавство, способи легалізації угод.
• Комунікаційний блок: активне слухання, парафраз, техніка відкритих запитань, робота з емоціями.
• Практичний блок: моделювання сімейних, господарських і трудових спорів, підготовка тексту угоди, етика нейтральності.

Для адвоката, який надає послуги медіатора, КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права» залишається чинним. Додавати новий код не потрібно. Гонорари за медіацію входять до загального оподатковуваного доходу та ведуться в тій самій обліковій книзі.

Процесуальні кодекси закликають суддів пропонувати сторонам спробувати позасудове врегулювання. Крім того, Закон «Про безоплатну правничу допомогу» включає медіацію до переліку правничих послуг та визначає порядок оплати державою безоплатних послуг медіації в центрах надання безоплатної правової допомоги.

Європейська практика і чи варто її наслідувати

У Німеччині адвокати-медіатори (Rechtsanwalt-Mediator) супроводжують до 60% комерційних спорів. У Польщі (Mediator-Prawnik) — близько 40%. Українська модель, що вимагає однакових 90 годин навчання від усіх, спрощує взаємне визнання угод у транскордонних спорах і робить професію привабливою для юристів, які працюють з іноземними клієнтами. Тому нам є чому повчитись у європейських колег.

Хочеться додати, що за даними Мін’юсту, у 2024 році до судів надійшло 3,5 млн справ. Якщо 10% із них перевести у медіацію судова система заощадить понад 300 тис. годин робочого часу. А опитування Асоціації медіаторів України показало: 84% клієнтів оцінили процедуру як швидшу і менш стресову, ніж суд.

Тож, у підсумку, так, адвокат може надавати послуги медіації. Закон це дозволяє, етичних перепон немає, а вигода очевидна: менше часу, коштів і стресу для сторін, менше навантаження на суди й більше шансів зберегти нормальні стосунки.

Тож перш ніж друкувати позов, спробуйте переговори. Можливо, адвокат, до якого ви звернулися, підготує не лише судову стратегію, а й спокійний, конфіденційний простір, де конфлікт з опонентом перетвориться на порозуміння.