Банкрутство — не вирок: гід із захисту прав кредитора
Стаття Олексія Винника, партнера, керівника практики по роботі з NPL та Due Diligence Investment Lawyer Group для видання “Юридична практика”.
Коли контрагент оголошує про банкрутство, перша реакція бізнесу: «Гроші пропали!». Але сучасна судова практика Верховного Суду України ламає цей стереотип. Банкрутство трансформувалося з процедури списання боргів у жорсткий механізм фінансового розшуку та притягнення винних до відповідальності.
Олексій Винник, партнер, керівник практики по роботі з NPL та Due Diligence Investment Lawyer Group систематизував ключові позиції Верховного Суду, які перетворюють процедуру банкрутства на зброю кредитора.
Як не втратити гроші ще до суду
Як каже народна мудрість: «Найкраща битва та, якої не було». У перекладі на юридичну мову це звучить як: «Захищати активи треба ще на етапі заключення контракту». Що ж передбачає цей етап?
По-перше, процедуру Due Diligence. Перш ніж відвантажити товар з відстрочкою, варто зробити «рентген» партнера. Перевірте у Судовому реєстрі та Реєстрі боржників, чи є позови до цієї юрособи, чи відкрито виконавчі провадження? Також перевірте партнера на предмет наявності податкового боргу, адже це перший дзвіночок про його неплатоспроможність.
По-друге, пропишіть «золоті парашути» в договорі. Наприклад, право на його одностороннє розірвання, а саме, можливість вийти з договору без суду при першій же затримці оплати або появі заяви про банкрутство. Передбачте договірні санкції, які передбачають право зупинити постачання товару миттєво.
П’ять інструментів повернення грошей
Якщо ж справа таки дійшла до банкрутства партнера, хочу заспокоїти — сьогоднішній розвиток українського законодавства та судової практики дозволяє кредиторам діяти більш системно, ніж ще пару років назад, і тим самим уникати розпорошення активів боржника.
Так, одним із ключових принципів при роботі з такими кейсами стала концентрація розгляду спорів — «один суд — один контроль». Тобто, якщо раніше боржники могли «розмивати» активи через десятки позовів у різних судах, ускладнюючи контроль за майном, то нині з моменту відкриття банкрутства всі майнові спори — від стягнення боргів і визнання угод недійсними до скарг на дії виконавців — розглядаються виключно тим господарським судом, який веде справу про банкрутство. Такий підхід дозволяє отримати повну картину активів і не втрачати контроль над процесом (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц та від 28.01.2020 у справі № 50/311-6. Також щодо скарг на ДВС — Постанова ВП ВС від 31.08.2023 у справі № 640/26320/20).
Важливим інструментом у боротьбі з боржниками-банкрутами стали також фраудаторні угоди. Суд може визнати недійсними операції, укладені на шкоду кредиторам, навіть якщо вони були здійснені задовго до банкрутства. Це стосується як очевидно шкідливих угод, наприклад продажу складу за копійки або перепису автопарку на родичів, так і «дружніх» боргів, коли боржник штучно нарощує зобов’язання перед власними підставними компаніями. Судова практика підтверджує можливість оскарження таких операцій у будь-який час (Постанова КГС ВС від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 щодо фраудаторності та Постанова КГС ВС від 19.01.2023 у справі № 925/1248/21 щодо купівлі «сміттєвих» цінних паперів).
Сучасна практика також демонструє тенденцію до субсидіарної та солідарної відповідальності бенефіціарів і керівників компаній. Якщо компанія є «пустишкою» або довела себе до неплатоспроможності через недбалість, її борги покривають власники та директори власним майном. Директори несуть солідарну відповідальність, якщо не подали на банкрутство вчасно (Постанова КГС ВС від 09.06.2022 у справі № 904/76/21), а власники — субсидіарну, коли активів компанії не вистачає. І саме вони повинні довести свою непричетність до банкрутства (Постанови КГС ВС від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 та від 08.06.2023 у справі № 910/17743/18).
Одним із наслідків змін при роботі з боржниками є також жорсткий фільтр вимог («підвищений стандарт доказування»). Суд більше не задовольняє претензії боржника «на словах». Навіть якщо він визнає борг перед «своїм» кредитором, необхідно підтвердити реальний рух коштів. Наприклад, розписка від фізособи не вважається достатнім доказом без підтвердження джерела походження коштів. Тобто, якщо хтось приносить розписку від фізособи, суд вимагатиме докази джерела походження коштів у кредитора. Якщо доказів немає — вимоги відхиляють (Постанова КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20 щодо сутності стандарту та Постанова Судової палати КГС ВС від 01.03.2023 у справі № 902/221/22 щодо розписок).
І нарешті, ефективність захисту майна стає ключовим аспектом. На конференціях судді ВС наголошують: якщо майно боржника незаконно продали з аукціону, не треба роками скасовувати результати торгів. Це не поверне майно автоматично. Потрібно подавати позов про витребування майна (віндикацію) від незаконного володільця (Постанова Великої Палати ВС від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 та новітня практика від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 щодо нюансів застосування реституції).
Висновок
Завдяки сучасним інструментам банкрутства кредитори отримали реальні можливості для повернення коштів, а практика господарських судів стала більш прогнозованою та системною. Тепер банкрутство в Україні — це інструмент для активних. Важливо лише стежити за строками, адже 30 днів на подання вимог — це святе (Постанова КГС ВС у справі № 902/207/22); атакувати підозрілі угоди, використовуючи судову практику по справі № 904/7905/16 навіть поза межами підозрілого періоду; змушувати платити бенефіціарів, для чого ключовим аргументом служить справа № 910/17743/18.
Пам’ятайте, банкрутство контрагента — це не кінець, а лише початок боротьби за ваші активи, де грамотне використання судової практики і законодавчих механізмів визначає результат.