Банкрутство фізичних осіб: особливості застосування процедури
Стаття Анни Піхотенко, адвоката адвокатського об’єднання Investment Lawyer Group для видання “Юридична практика”.
У часи економічної нестабільності, тривалих воєнних випробувань та стрімкого зростання боргового навантаження процедура неплатоспроможності фізичних осіб стала одним із найбільш затребуваних і ефективних механізмів правового захисту боржників в Україні. Вона дає реальну можливість не просто позбутись зобов’язань, а офіційно відновити фінансову стабільність або, за певних умов, повністю звільнитися від боргів — усе це під пильним контролем суду, арбітражного керуючого та кредиторів.
Водночас це далеко не швидке та непомітне списання, а судовий процес із кількома послідовними етапами, ретельно регламентований, що вимагає серйозної підготовки, значних фінансових вкладень і чіткого усвідомлення як переваг, так і наслідків.
Процедура залишається єдиним законним способом для фізичних осіб позбутись боргів через суд, коли інші шляхи — переговори з кредиторами, рефінансування чи реструктуризація поза судом — вичерпали себе.
Статистичні дані
Згідно з даними Міністерства юстиції України, розміщеними на офіційному сайті Судової влади, кількість справ про неплатоспроможність фізичних осіб зростає. У 2025 році господарські суди відкрили 1371 таку справу, тоді як у 2024 році — 962. Для тисяч українців банкрутство вже стало реальним інструментом відновлення платоспроможності.
Правовою основою банкрутства є Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ) від 18 жовтня 2018 року №2597-VIII. Окрема книга (статті 113–137) регулює відновлення платоспроможності фізичних осіб.
Превентивна реструктуризація (нова Книга третя) стосується переважно юридичних осіб та ФОП, тому для звичайних громадян діє класична модель: реструктуризація боргів або погашення боргів через реалізацію майна.
Хто і коли може ініціювати процедуру
На відміну від юридичних осіб, провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути відкрито лише за заявою самого боржника (ст. 115 КУзПБ). Кредитори такого права не мають.
Боржник має право звернутися до господарського суду якщо:
- припинив погашення кредитів чи інших платежів у розмірі понад 50% місячних платежів за кожним зобов’язанням протягом двох місяців;
- відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення (виконавець підтвердив безрезультатність розшуку);
- є ознаки загрози неплатоспроможності.
Основні етапи
- Подання заяви та відкриття провадження. Заява подається з великим пакетом документів: список кредиторів і боржників, опис майна, копії договорів, виписки з рахунків, трудова книжка, декларація про майновий стан за три роки, плюс поточний рік, докази авансування винагороди арбітражному керуючому за три місяці тощо. Боржник також подає пропозиції щодо реструктуризації боргів (проєкт плану). Суд розглядає заяву протягом п’яти днів і призначає арбітражного керуючого (автоматизований розподіл). Без авансу провадження не відкривається.
- Наслідки відкриття провадження. Вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів (крім аліментів, шкоди здоров’ю тощо): зупиняється нарахування штрафів, пені, відсотків; припиняються виконавчі дії; арешти та обмеження на майно застосовуються лише судом у межах справи. Суд може тимчасово заборонити боржнику виїзд за кордон, якщо він перешкоджає процедурі.
- Реструктуризація боргів. Мета цього етапу — відновити платоспроможність без повного продажу майна. Керуючий реструктуризацією аналізує стан боржника, розробляє (разом із боржником) план реструктуризації.
План містить: причини неплатоспроможності; перелік боргів і черговість; опис майна та доходів; щомісячні платежі на борги; суму, що залишається боржнику на життя (не менше одного прожиткового мінімуму, плюс — на утриманців); перелік боргів, які будуть списані після виконання.
План схвалюється зборами кредиторів і затверджується судом протягом 10 днів (за умови погашення боргів щодо сплати аліментів, ЄСВ, шкоди здоров’ю тощо).
Строк виконання плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність не може перевищувати п’ять років. У разі погашення боргів за кредитами, отриманими боржником на придбання житла, строк виконання плану реструктуризації боргів боржника не може перевищувати 10 років.
Можливе продовження за клопотанням, якщо погашено понад 80% вимог.
Якщо план виконано суд закриває справу та звільняє боржника від решти боргів. Якщо порушено — кредитори можуть просити визнати банкрутом і перейти до реалізації майна.
- Перехід до процедури погашення боргів. Якщо план не затверджено або не виконано суд визнає боржника банкрутом. Керуючий реалізацією інвентаризує майно, формує ліквідаційну масу та продає її через електронні аукціони.
Господарський суд має право за вмотивованим клопотанням боржника та інших учасників провадження у справі про неплатоспроможність виключити із складу ліквідаційної маси майно боржника, на яке, згідно із законодавством, може бути звернено стягнення, але воно є необхідним для задоволення нагальних потреб боржника або членів його сім’ї. Господарський суд має право виключити із складу ліквідаційної маси майнові об’єкти вартістю не більше 10 розмірів мінімальної заробітної плати, які є неліквідними чи дохід від реалізації яких істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів.
Загальна вартість майна боржника, що виключається із складу ліквідаційної маси відповідно до положень статті 132 КУзПБ, не може перевищувати 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
Роль арбітражного керуючого
Значну роль у процедурі банкрутства фізосіб відіграє арбітражний керуючий — незалежний фахівець, призначений судом. Він проводить аналіз, веде реєстр кредиторів, контролює виконання плану або реалізацію майна, звітує суду та кредиторам.
Наслідки звільнення від боргів
Наслідки звільнення фізособи від боргів є як позитивними, так і негативними. Серед позитивних звичайно можна виділити: списання непогашеного боргу, захист від стягнень та шанс почати життя «з чистого аркуша».
Негативні ж наслідки (ст. 135 КУзПБ) — це заборона нової процедури банкрутства протягом п’яти років, обов’язок повідомляти про факт неплатоспроможності при намаганнях отримати нові кредити чи позики, а також відсутність бездоганної ділової репутації протягом трьох років.
Практичні поради
Процедура банкрутства є тривалою. Зазвичай вона займає від одного року і більше та пов’язана з відчутними витратами. Серед основних — судовий збір, винагорода арбітражного керуючого, послуги адвоката, а також супутні витрати, які можуть виникати в процесі розгляду справи. Тому рішення про її ініціювання має бути зваженим і підготовленим.
Перед початком процедури варто врахувати кілька ключових моментів.
По-перше, доцільно звернутися до кваліфікованого адвоката або арбітражного керуючого ще на етапі підготовки. Це дозволить правильно обрати стратегію, уникнути типових помилок при поданні документів та зменшити ризик затягування процесу.
По-друге, важливо повністю та добросовісно задекларувати своє майно, доходи та вчинені правочини. Спроби приховати активи або надати неповну інформацію можуть призвести до негативних наслідків — аж до відмови у відкритті провадження чи втрати довіри суду.
По-третє, необхідно заздалегідь оцінити власну фінансову ситуацію та перспективи процедури. Зокрема, за наявності стабільного доходу більш доцільною може бути процедура реструктуризації боргів. Якщо ж майно та доходи є мінімальними варто розглядати процедуру погашення боргів як більш реалістичний сценарій.
Висновок
Окремо варто враховувати, що банкрутство фізичних осіб — це не миттєвий і безтурботний спосіб позбутися боргів, а виважений, цивілізований європейський інструмент, який захищає сумлінних боржників і дисциплінує кредиторів.
У 2026 році процедура залишається доступною, але вимагає серйозного підходу, ретельної підготовки та розуміння наслідків. Для одних це шанс на фінансове відродження та новий старт, а для інших — ризик втратити майно, репутацію та зіткнутися з обмеженнями.
Тому перед зверненням до суду важливо провести глибокий аналіз фінансового стану, зважити всі «за» і «проти» та проконсультуватись з фахівцями. Законодавство вдосконалюється, але принцип незмінний: процедура створена для тих, хто справді не може виконувати зобов’язання, а не для тих, хто просто не хоче цього робити.