AI та інтелектуальна власність: що має знати бізнес

Стаття Катерини Кізілової, юристки адвокатського об’єднання Investment Lawyer Group для LIGA360.

Швидкий розвиток технологій надав можливість людям використовувати ШІ у різних сферах, починаючи від вирішення дрібних побутових задач до автоматизації складних бізнес процесів. При цьому, разом із оптимізацією та впровадженням інновацій, було створено поле для значних викликів у правовому середовищі.

Зокрема, найбільша дискусія відбувається навколо питання захисту авторських прав: хто є автором згенерованого твору, чи порушуються права третіх осіб, яким є критерій оригінальності та як усе це врегульовується законом.

Українське законодавство зробило перший крок до формалізації цих питань із набранням чинності 1 січня 2023 року Законом № 2811-ІХ «Про авторське право і суміжні права». Відтоді проблематика використання ШІ та захисту прав інтелектуальної власності стала актуальною і для вітчизняних митців, бізнесу та користувачів технологій.

Що собою представляє авторське право

Закон № 2811-ІХ регулює порядок набуття, здійснення та захисту особистих немайнових і майнових прав авторів та інших правовласників. Норми цього закону також охоплюють права особливого роду (sui generis), які виникають у суміжних сферах творчої діяльності.

Якщо говорити простіше, авторське право — це система правил, що визначає, як саме створюється, використовується та охороняється результат творчої праці. До нього належать як особисті немайнові права автора (право авторства, право на ім’я тощо), так і майнові права, що дозволяють контролювати економічне використання твору.

Об’єктом авторського права є будь-який оригінальний твір у галузі літератури, мистецтва чи науки, тобто результат творчої діяльності, що має індивідуальний характер.

В українському бізнес-середовищі авторське право давно вийшло за межі «класичної» творчості й застосовується в дуже широкому спектрі питань. Насамперед це:

• захист брендів, маркетингових та інформаційних матеріалів;
• укладення ліцензійних договорів і передача майнових прав;
• законне використання контенту у цифровому середовищі;
• врегулювання спорів, які часто мають фінансово відчутні наслідки.

Основні виклики використання ШІ в площині авторського права

Однак, попри те, що поява інструментів ШІ відкрила бізнесу нові можливості для створення контенту, вона, як уже згадувалося, сформувала низку юридичних питань, на які законодавство поки що не дає однозначних відповідей. Наприклад:

Хто є автором?

Українське законодавство визначає автором виключно фізичну особу, яка власною творчою діяльністю створила твір. Це означає, що штучний інтелект, який працює без безпосереднього творчого внеску людини, не може визнаватися автором і, відповідно, не може володіти авторськими правами на згенерований результат.

Можливе порушення авторських прав третіх осіб

Алгоритми ШІ навчаються на великих масивах інформації, значна частина яких може бути захищена авторським правом. І хоча модель не копіює твір у прямому сенсі, а створює новий продукт на основі абстрактних концепцій і патернів, питання «чистоти» даних навчання залишається чутливим і потенційно може спричинити претензії з боку правовласників.

Проблема визнання

Деякі компанії та професійні спільноти скептично ставляться до контенту, створеного ШІ, і не завжди визнають його як самостійний творчий результат. Це створює додаткові обмеження для використання такого контенту у комерційних продуктах.

Ризики достовірності даних

Через специфіку роботи моделей ШІ генерований матеріал може містити помилки чи недостовірні дані. Для бізнесу це створює іміджеві та юридичні ризики, особливо якщо такий контент надалі стає частиною публічних комунікацій або продуктів.

Відсутність законодавчого регулювання

В Україні поки немає окремого закону, який комплексно регулював би авторські права у сфері штучного інтелекту. Наразі правозастосування ґрунтується переважно на загальних нормах вже згаданого Закону № 2811-ІХ. Європейський підхід також перебуває у стадії формування. Європарламент прямо зазначає, що ШІ не може бути визнаний автором, а його результати не підлягають охороні за традиційною моделлю авторського права без участі людини.

Захист згенерованих ШІ-об’єктів

Українське законодавство запровадило окремий механізм охорони результатів, створених штучним інтелектом, — право особливого роду (sui generis). Це дозволило визначити правовий статус таких об’єктів та встановити баланс між інтересами осіб, залучених до їх створення, і правами третіх осіб на традиційні результати творчої діяльності.

Відповідно до ст. 33 Закону № 2811-ІХ, неоригінальний об’єкт, згенерований комп’ютерною програмою, — це результат, який відрізняється від уже існуючих подібних творів і виникає внаслідок роботи програми без безпосередньої участі людини. Водночас матеріали, створені фізичною особою з використанням технологій, не належать до цієї категорії.

Строк охорони таких об’єктів становить 25 років, починаючи з 1 січня року, наступного за роком їх створення.

Важливо й те, що щодо таких результатів особисті немайнові права не виникають, оскільки вони не мають творчого автора у класичному розумінні.

Оскільки механізм sui generis перебуває на початковій стадії розвитку, окремі положення ще потребують уточнення. На практиці ж варто звертати увагу на такі аспекти:

• Ступінь людського внеску — чи має місце творчий елемент, що дозволив би кваліфікувати результат як традиційний твір.
• Договірне регулювання — визначення прав та обов’язків між замовником, розробником і користувачем ШІ.
• Механізми додаткового захисту — наприклад, реєстрація торговельних марок для унікальних згенерованих елементів, зокрема логотипів.

Загалом, важливо зрозуміти, що швидкий розвиток штучного інтелекту відкриває нові можливості для людей, але водночас потребує обережного і продуманого правового регулювання. Особливо складно це робити у сфері авторського права, бо технології змінюються швидко, і закони мають постійно адаптуватися до нових реалій. Тож, варто бути максимально уважними та готовими до нових викликів.