Застава в банкрутстві: пастка 170 днів мораторію для банків — Тетяна Коренчук
Автоматичне припинення мораторію на заставне майно через 170 днів після відкриття процедури розпорядження майном, яке мало б стати реальним захистом для забезпечених кредиторів, на практиці перетворилося на нову хвилю судового блокування активів. Суди масово продовжують дію заборон на відчуження майна, посилаючись на нормативні акти воєнного стану та необхідність збереження цілісних майнових комплексів боржників.
Про проблеми правового регулювання застави розповіла зовнішня радниця Investment Lawyer Group (ILG), арбітражна керуюча Тетяна Коренчук під час онлайн-дискусії «Новели банкрутного законодавства і вплив на права кредиторів», організованої 1 жовтня 2026 року Комітетом Асоціації правників України (АПУ) з банківського, фінансового та страхового права спільно з Комітетом АПУ з конкурсного права. Захід об’єднав провідних експертів галузі, арбітражних керуючих, адвокатів і представників банківського сектору.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Три дні у справі — і до вас ідуть з обшуком: як законопроєкт № 15217 має захистити арбітражних керуючих
Ілюзія 170 днів: як законодавчий компроміс зіткнувся з судовою реальністю
З моменту відкриття провадження у справі про банкрутство майно боржника потрапляє під особливий правовий режим, у якому заставний актив більше не залежить виключно від двосторонніх відносин між банком і позичальником. Заставлене майно стає частиною загальної процедури, де індивідуальне право вимоги мусить узгоджуватися з колективними інтересами всіх кредиторів.
Запроваджений у 2019 році Кодексом України з процедур банкрутства (КУзПБ) 170-денний мораторій передбачав автоматичне припинення заборони на звернення стягнення, проте тривалий час вимагав реалізації прав виключно в межах судової справи про банкрутство. У 2025 році законодавець пішов назустріч заставним кредиторам: оновлена редакція статті 41 КУзПБ прямо встановила, що якщо протягом 170 днів суд не визнав боржника банкрутом, не ввів санацію чи не продовжив мораторій, кредитор отримує право звертати стягнення на майно поза межами справи про банкрутство.
Проте, як підкреслила у своєму виступі Тетяна Коренчук, формальне посилення позицій кредиторів на папері не гарантує реального стягнення боргу.
«Після 170 днів забезпечений кредитор отримує можливість звернути стягнення на предмет забезпечення, зокрема й поза межами справи про банкрутство, але наявність цього права не означає його автоматичну реалізацію у бажаний момент. На практиці суд може продовжити мораторій за наявності передбачених законом підстав», — зауважила фахівець.
За її словами, частина 8 статті 41 КУзПБ дозволяє продовжувати мораторій за клопотанням розпорядника майна чи боржника, якщо актив необхідний для виконання плану санації, є частиною цілісного майнового комплексу або якщо його окрема реалізація істотно знизить вартість інших активів підприємства.
Судова практика: воєнний стан і збереження майна боржника
Головною перепоною для стягнення застави після 170 днів став системний зв’язок ч. 8 ст. 41 КУзПБ із пунктом 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, який діє на період воєнного стану. Це надає господарським судам повноваження продовжувати мораторій навіть після спливу 170-денного терміну.
Як приклад такої практики Тетяна Коренчук навела справу № 916/1284/25 (ухвала Господарського суду Одеської області від 05.01.2026, залишена в силі постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026). Кредитор мав на руках судове рішення про звернення стягнення на заставне майно за відкритим виконавчим провадженням і заперечував проти продовження заборони після спливу 170 днів. Проте суди двох інстанцій продовжили мораторій, мотивуючи це необхідністю завершити формування реєстру вимог кредиторів, провести збори та зберегти цілісний майновий комплекс для можливого переходу до санації.
Аналогічний підхід продемонстровано у справі № 916/2818/25, де суди продовжили мораторій на 90 днів задля підготовки плану санації та збереження заставного активу в господарському обороті боржника.
«170 днів сьогодні — це не абсолютна межа, після якої кредитор у будь-якому випадку безперешкодно забере майно. Це лише момент, після якого питання реалізації застави знову стає предметом судового оцінювання та розсуду», — констатує арбітражна керуюча.
Другою ключовою суперечністю процедури банкрутства є позбавлення заставних кредиторів вирішального голосу під час прийняття рішень щодо долі боржника.
Історично до січня 2013 року забезпечені кредитори володіли повноцінним правом голосу на зборах та в комітеті кредиторів. Проте із запуском нової редакції закону про відновлення платоспроможності законодавець розмежував конкурсних і забезпечених кредиторів, залишивши за останніми лише дорадчий голос. Цей підхід був збережений і в нинішньому КУзПБ (ч. 1 ст. 48).
Склалася парадоксальна ситуація: маючи пріоритетне право на заставний актив, банк позбавлений права вирішального голосування під час ухвалення ключових рішень щодо розпорядження майном підприємства.
Формально стаття 45 КУзПБ дає банку право повністю або частково відмовитися від застави та перетворити свої вимоги на конкурсні, отримавши за це вирішальні голоси. Проте на практиці українські банки вкрай рідко погоджуються на такий ризикований крок.
Законодавчі рецепти: як відновити баланс прав
Наявний рівень процесуального захисту забезпечених кредиторів є недостатнім, що створює ризики для інвестиційного клімату та фінансового сектору.
Для розв’язання проблеми Тетяна Коренчук пропонує внести зміни до законодавства за декількома напрямами:
- Зафіксувати чіткі межі мораторію: встановити законодавчо визначені, вичерпні критерії та граничний максимальний строк, на який суд може продовжувати мораторій понад 170 днів.
- Запровадити обов’язкову оцінку збитків: зобов’язати суди оцінювати негативні наслідки продовження мораторію безпосередньо для забезпеченого кредитора.
- Повернути право вирішального голосу: надати забезпеченим кредиторам право голосування на зборах кредиторів, що дасть їм реальні важелі впливу всередині процедури банкрутства та зменшить стимули до блокування роботи боржника поза її межами.
Супровід процедур банкрутства — один із ключових напрямів ILG. Ми переконані: заходи захисту прав забезпечених кредиторів потребують вдосконалення у процедурі банкрутства. Адже прозорі правила гри дозволять інвесторам бачити в українських активах реальні можливості, а не юридичні ризики.